Лариса САПОЖНИКОВА,
Г. Вдячний,
Ставропольський край
Інтегрований урок по творчості Н. М. Карамзина
Пропонований сценарій рекомендується для проведення інтегрованого уроку по літературі й історії в профільному гуманітарному класі
Вступна й заключна частини гри в даній розробці опущені; правила запозичені з телепередачі каналу «Культура» «За сімома печатками».
Помічник ведучого. Час першої печатки!
Ведучий. Почнемо з дати народження нашого героя. Учасникам гри буде нескладно неї обчислити, якщо врахувати, що з’явився на світло він через чотири роки після сходження на престол матінки-імператриці Катерини II і за двадцять три роки до початку Великої французької революції
(За допомогою комп’ютера й проектора демонструються репродукції портрета Катерини II і гравюри із зображенням узяття Бастилії.)
Прошу вписати відповіді в «Послужні формуляри».
(1766 рік.)
Помічник ведучого. Час другої печатки!
Ведучий. Ми, мабуть, не станемо інтригувати гравців питанням про країну, у якій наш сьогоднішній герой жив. Скажемо відразу, що це Росія. Але, можливо, до успіху в нашім історичному розслідуванні їх наблизило б знання його рідного міста. Якщо бути абсолютно точним, народився він не в самому цьому місті, а в селі Михайловка, хоча саме в губернському центрі донині коштує пам’ятник нашому героєві, зведений ще в 1845 році, і городяни вважають його своїм земляком. Треба сказати, місто цей надзвичайно багате знаменитостями. Він — батьківщина поета Язикова, письменників Григоровича й Гончарова, голови Тимчасового уряду Керенського й вождя більшовиків Леніна
(Демонструються портрети й фото перерахованих осіб.)
Шановні гравці, як же називалося місто при житті нашого героя і як він іменується нині?
(Симбірськ; Ульяновск.)
(Демонструється зображення герба Симбірська.)
Помічник ведучого. Час третьої печатки!
Ведучий. У ранній юності герой наш не одержав систематичного утворення, не дивував провінційне суспільство незвичайними пізнаннями. У Москві він навчався в приватному пансіоні, а закінчивши його, виїхав у Петербург і надійшов у гвардійський полк. Але військова служба тривала недовго: він вийшов у відставку в чині поручика й повернувся в «стару столицю». Напевно, його шукання тої пори були те саме що міркування знайомого вам толстовського персонажа — Пьера Безухова з «Війни й миру».
(Демонструються репродукції ілюстрацій Д. Шмаринова до роману «Війна й мир».)
Як і Пьер, наш герой прагнув до морального вдосконалювання, до діяльності на благо людей. І це привело його в ту ж організацію, що й Безухова, де сподівалися вони знайти себе. Увага, питання: членом якого об’єднання став парубок?
(Масонської ложі.)
(Демонструється зображення атрибутів масонського руху.)
Помічник ведучого. Час четвертої печатки!
Ведучий. З масонами герой наш незабаром розстався, а в 1791 році до нього прийшла популярність. Справа в тому, що він зробив подорож по Німеччині, Швейцарії, Англії, а головне — по революційній Франції й опублікував в «Московському журналі» записки про це. У книзі оповідач-»мандрівник» заводить знайомства з відомими людьми, любується красами природи й історичних пам’ятників, випливаючи моді, відвідує місця, описані у творах Руссо й Стерна. На тлі случившихся в дійсності й вигаданих подіях вимальовується світогляд автора: він твердо вірить у моральний і соціальний прогрес, а дивлячись на паризьке життя 1790 року, ясно усвідомить, що є присутнім при великих явищах, що повністю міняють хід світової історії
(Демонструються репродукції ілюстрацій до «Листів російського мандрівника».)
У Франції наш герой слухав видатних революційних ораторів, багатьох з яких знав особисто. Бував він і на виступах маловідомого тоді Максиміліана Робеспьера, не підозрюючи, яку роль тому ще призначено зіграти в ході революції
(Демонструється портрет М. Робеспьера.)
Давайте згадаємо, шановні гравці, яку угруповання очолював цей політик. Як підказка пропоную вам кілька варіантів можливої відповіді
Варіанти відповідей:
А) жирондисти,
Б) якобінці,
В) «скажені»,
Г) фельяни.
(Якобінці.)
Помічник ведучого. Час п’ятої печатки!
Ведучий. Успіх «листів» про подорож по Європі був великий, але він ні в яке порівняння не йшов зі зростаючою популярністю віршів і повістей нашого героя. У статті за назвою «Що потрібно авторові?» він малює ідеальний образ письменника: «Говорять, що авторові потрібні таланти й знання: гострий, проникливий розум, жива уява та інше. Справедливо, але цього не досить. Йому потрібне мати й добре, ніжне серце, якщо він хоче бути другом і улюбленцем душі нашої Ти хочеш бути автором: читай історію нещасть роду людського, і якщо серце твоє не обіллється кровию, залиш перо Але якщо всьому сумному, всьому пригнобленому, всьому слезящему відкритий шлях у чутливі груди твою, якщо душу твоя може піднятися до пристрасті до добра, може харчувати в собі святе, ніякими сферами не обмежене бажання загального блага ти не будеш марним письменником, і ніхто з добрих не гляне сухими очами на твою могилу… Одним словом, я впевнений, що дурна людина не може бути гарним автором». Цим принципам герой наш і випливав у своїй творчості, будячи в публіки жаль. Шанувальники із захватом приймали кожне його новий добуток, а ставок біля Симонова монастиря в Москві, у якому утопилася героїня найвідомішої з його повістей, селянська дівчина, спокушена й залишена богатим парубком, на цілі десятиліття перетворився в місце паломництва
Отже, вам має бути відповістити на запитання: до якого стилю в літературі належало творчість героя сьогоднішньої гри?
(Сентименталізм.)
Помічник ведучого. Час шостої печатки!
Ведучий. Революція у Франції, що почалася в ім’я розуму, обернулася жахами терору. У Росії вона відгукнулася спробами влади перешкодити будь-якому вираженню незалежної думки. Але після двірського перевороту 1801 року атмосфера змінилася, і наш герой повернувся до громадського життя й став видавати перший російський політичний журнал. Пізніше свої погляди на минуле й сьогодення Росії він узагальнив у великій статті, але публікувати її не збирався. Призначалася вона самому імператорові. Через сестру пануючи, велику княгиню Катерину Павлівну, йому вдалося одержати можливість прочитати її особисто монархові. У трактаті автор, як представник консервативного мислення що думав, що квапливі реформи, як і революції, не найкращий спосіб удосконалювання державного життя народів, висловив різку критику урядової політики, і цар прислухався до цієї критики
Шановні гравці, впишіть у свої «Послужні формуляри» ім’я імператора, до якого звернувся із запискою наш герой
(Олександр I.)
(Демонструється портрет Олександра I.)
Ведучий. Наша гра наближається до своєї кульмінації, а тому дамо її учасникам можливість небагато передохнути й проведемо змагання глядачів
Питання для гри із глядачами
1. Кращим іншому всі життя нашого героя був поет Іван Іванович Дмитрієв
(Демонструється портрет Дмитрієва.)
Їхні характери надзвичайно розрізнялися, різним було й положення на службових сходах (адже Дмитрієв були один час навіть міністром), але це анітрошки не заважало їхній дружбі. А хто ще, крім Івана Івановича, з відомих поетів другої половини XVIII — початку XIX століття займало міністерський пост?
(Державін, міністр юстиції.)
(Демонструється портрет Г. Р. Державіна.)
2. Ми вже згадали, що наш герой вніс великий вклад у російське культурне життя як видавець журналів. Звичайно, тиражі першої половини XIX століття не зрівняти з нинішніми найбільш популярними виданнями. Найбільш читаемим журналом того років прийнято вважати «Бібліотеку для читання» Сенковского.