Історія створення роману булгакова «Біла гвардія»
Роман «Біла гвардія» уперше опублікована (не повністю) у Росії, в 1924 році. Повністю — у Парижу: тім перший- 1927 рік, тім другий — 1929 рік. «Біла гвардія» — багато в чому автобіографічний роман, заснований на особистих враженнях письменника про Київ кінця 1918 — початку 1919 року
Сім’я Турбиних — це значною мірою насіння Булгакових. Турбіни — дівоче прізвище бабусі Булгакова з боку матері. «Біла гвардія» була почата в 1922 р., після смерті матері письменника. Рукопису роману не збереглися. За свідченням друкарки, що передруковувала роман, Раабен, спочатку «Біла гвардія» мислилася як трилогія. Як можливі назви романів трилогії, що передбачалася, фігурували «Опівнічний хрест» і «Білий хрест». Прототипами героїв роману стали київські друзі й знайомі Булгакова. Так, поручик Віктор Вікторович Мишлаевскии списаний із друга дитинства Миколи Миколайовича Сигаевского. Прототипом поручика Шервинского послужив ще один друг юності Булгакова -юрій Леонідович Гладиревский, співак-любите ль. В «Білій гвардії» Булгаков прагне показати народ і інтелігенцію в полум’ї громадянської війни на Україні. Головний герой, Олексій Турбін, хоча і явно автобиографичен, але, на відміну від письменника, не земський лікар, тільки формально числившийся на військовій службі, а теперішній військовий медик, що багато побачив і пережив за роки світової війни. У романі протипоставлені дві групи офіцерів — ті, хто «ненавидить більшовиків ненавистю гарячої й прямій, тої, котра може рушити в бійку» і «вернувшимся з воїни в насиджені гнізда з тої думкою, як і Олексій Турбін, — відпочивати й улаштовувати заново не військову, а звичайне людське життя». Булгаков социологически точно показує масові рухи епохи. Він демонструє вікову ненависть селян до поміщиків і офіцерів, і тільки що виниклу, але не менш глибоку ненависть до "окупантів. Все це й харчувало повстання, підняте проти становлення гетьмана Скоропадського, лідера українського національного руху СВ. Петлюри. Булгаков називав однієї з головних рис своєї творчості в «Білій гвардії» завзяте зображення російської інтелігенції, як кращого шару в наглей країні. Зокрема, зображення интеллигентско-дворянської сім’ї, волею історичної долі кинутої в роки громадянської війни в табір білої гвардії, у традиціях «Війни й миру». «Біла гвардія» — марксистська критика 20-х років: «Так, талант Булгакова був саме не настільки глибокий, як блестящ, і талант був великий… І все-таки твору Булгакова не народні. У них немає нічого, що торкалося народу в цілому. Є юрба загадкова й жорстока». Талант Булгакова не був проникнуть інтересом до народу, до його життя, його радості й неприємності по Булгакову довідатися нельзя.