Изложениe: «Білий гусак» — (Носов Е.)

Викладу
«Білий гусак» — (Носов Е.)
Якби птахам привласнювали військові чини, то цьому гусакові варто було б дати адмірала. Усе в нього була адміральське: і постава, і хода, і тон, яким він розмовляв з іншими сільськими гусаками
Ходив він важливо, обмірковуючи кожного крок
Коли гусак на обмілині піднімався в повний ріст і розмахував пружними півтораметровими крильми, на воді пробігали сірі брижі й шаруділи прибережні очерета
Цією весною, як тільки пообдуло путівці, я зібрав свій велосипед і покотив відкривати рибальський сезон. Коли я проїжджав уздовж села, Білий гусак, помітивши мене, пригнув шию й із загрозливої шипеньем рушив назустріч. Я ледь встиг відгородитися велосипедом
— От собака! — сказав сільський хлопчик, що прибіг. — Інші гусаки як гусаки, а цей… Нікому проходу не дає. У нього зараз гусенята, от він і лютует.
— А мати-те їх де? — запитав я
— Гуску машина переїхала. Гусак продовжував сичати
— Легковажна ти птах! А ще папаша! Нема чого сказати, виховуєш покоління…
Перелаюючись із гусаком, я й не помітив, як через ліс наповзла хмара. Вона росла, піднімалася сіро-сизою важкою стіною, без просвітів, без тріщинки, і повільно й неминуче пожирала синявий неба
Гусаки перестали щипати траву, підняли голів
Я ледь встиг накинути на себе плащ, як хмара прорвалася й обрушилася холодною косою зливою. Гусаки, розчепіривши крила, полягли в траву. Під ними сховалися виводки
Раптом по козирку кепки щось жорстко стукнуло, і до моїх ніг скотилася біла горошина
Я виглянув з-під плаща. По лузі волочилися сиві патли граду
Білий гусак сидів, високо витягнувши шию. Град бив його по голові, гусак здригався й прикривав ока. Коли особливо велика градина попадала в тім’я, він згинав шию й тряс головою
Хмара лютувала з наростаючою силою. Здавалося, вона, як мішок, розпоролася вся, від краю й до краю. На стежці в нестримному танці підстрибували, відскакували, зіштовхувалися білі крижані горошини
Гусаки не витримали й побігли. Те тут, те там у траві, перемішаної із градом, миготіли скуйовджені голівки гусенят, чувся їх жалібний закличний писк. Часом писк раптово обривався, і жовтий «кульбаба», висічений градом, никнув втраву.
А гусаки всі бігли, пригинаючись до землі, важкими брилами падали з обриву у воду й забивалися під кущі лозняку. Слідом за ними дрібною галькою в ріку сипалися малята — ті деякі, які встигли добігти
До моїх ніг скачувалися вже не круглі горошини, а шматки наспіх обкачаного льоду, які боляче сікли мене по спині
Хмара промчалася так само раптово, як і набігла. Луг, зігрітий сонцем, знову зазеленів. У поваленій мокрій траві, начебто в мережах, заплуталися висічені гусенята. Вони загинули майже всі, так і не добігши до води
На середині лугу ніяк не розтавала біла купина. Я підійшов ближче. Те був Білий гусак. Він лежав, розкинувши могутні крила й витягнувши по траві шию. По дзьобі з маленької ніздрі збігав струмок крові
Всі дванадцять пухнатих «кульбаб», ціл і непошкоджені, штовхаючись і давлячи один одного, висипали назовні. (449 слів) (По Е. И. Носову)
Перекажіть текст докладно.
Придумайте свою назву до даного оповідання й обґрунтуйте його.
Перекажіть текст стисле
Відповістіть на запитання: «Які думки й почуття викликає у вас це оповідання?»

покупки квартири в Тулі