Картини російського життя у творчості Некрасова (По поемі «Кому на Русі жити добре») Микола Олексійович Некрасов — великий російський поет 19го століття. Величезну славу йому принесла поема — епопея « Кому на Русі жити добре». Мені б хотілося саме так визначити жанр цього добутку, тому що в ньому широко представлені картини життя післяреформеної Росії. Ця поема писалася 20 років. Некрасов хотів представити в ній всі соціальні шари: від мужика-селянина до царя. Але, на жаль, поема так і не була закінчена — перешкодила смерть поета Звичайно, селянська тема займає головне місце в добутку, а питання, що мучить автора, звучить уже в заголовку: «кому на Русі жити добре». Некрасова тривожить думка про неможливість жити так, як жила Росія того часу, про важку селянську частку, про голодне, злидарське існування мужика на Російській землі в цій поемі Некрасов, як мені здалося, зовсім не ідеалізує селян, він показує вбогість, брутальність і пияцтво селян Кожному, хто зустрічається на шляху, мужики ставлять запитання про щастя.
Так поступово з окремих оповідань щасливців складається загальна картина життя після реформи 1861 року. Щоб повніше і яскравіше передати її. Некрасов разом з мандрівниками шукає щасливого не тільки серед богатих, але й у народному середовищі. І перед читачем виникають не тільки поміщики, піп, заможні селяни, але й Матрена Тимофіївна, Савелій, Гриша Добросклонов А в главі «Щасливі» зображень і соленений народу передається найбільше реалистично. Один за іншим на заклик є селяни: їх слухає «вся площа людна».
Однак нікого з оповідачів мужики не визнали Агов, щастя мужицьке! Діряве, із заплатками, Горбате з мозолями… Прочитавши ці рядки, я зробила висновок про те, що народ у всій Росії бідний і принижений, обдурять своїми колишніми хазяями й царем Положення народу чітко рисується назвою тих місць, звідки родом селяни — мандрівники: повіт Терпигорєв, Пустопорожня волость, села Заплатово, Дирявино, Знобишино, Горелово. Так у поемі яскраво зображується безрадісне, безправне, голодне життя селянства. Опис природи в поемі так само дається в нерозривній єдності з життям селянина.
У нашій уяві виникає образ землі, позбавленої життя, — «ні зелені, ні травички, ні аркуша» Пейзаж народжує відчуття селянської знедоленості, горя. З особою, що торкає душу силою звучить цей мотив в описі села Клин «селенья Незавидного»: Що ні хата-з подпоркою Як жебрак з милицею: А з дахів солома скормлена Худобі. Коштують, як кістяки, Убогі будинку Непогожою пізньою осінню Так дивляться гнізда галчачі, Коли галчата вилетять І вітер пришляхові Берези обнажит Так само описується й сіло Кузьминское з його брудом, училищем «порожнім, забитим наглухо», хатою, «в одне віконечко». Одним словом, всі описи-це переконливе свідчення того, що в житті селянина по всій Росії «бідність, неуцтво, морок». Однак образи особливих селян таких, як Савелій-Богатир, Матрена Тимофіївна допомагають судити про те, що Русь-Матінка повна духовності. Вона талановита Те, що Некрасов у своє поемі з’єднав людей різних станів, зробило, на мій погляд, зображення Росії того часу не тільки великим, але й повним, яскравим, глибоким і патріотичним Мені здається, що поема «Кому на Русі жити добре» відбиває вміння автора передавати дійсність, реальність, а зіткнення з таким художнім твором наближає мене до високого мистецтва й історії.