Композиційні особливості повести «Капітанська дочка» «Капітанська дочка» — історичний роман, написаний у формі мемуарів. У цьому романі автор намалював картину стихійного селянського бунту. Чому Пушкін звертається до історії. Пугачевского повстання? Справа в тому, що ця тема довгий час уважалася заборонної, незручної, і історики практично не займалися нею, а якщо й займалися, то висвітлювали однобоко. Пушкіна виявив величезну цікавість до теми селянського повстання під предводительством Омеляна Пугачова, але спочатку він зштовхнувся практично з повною відсутністю матеріалів. Тоді він сам їде в Оренбурзьку область, розпитує ще залишилися в живих очевидців і учасників, довгий час проводить в архівах. Фактично Пушкін став першим істориком, що об’єктивно відбив події цієї суворої епохи.
Адже історичний трактат «Історія Пугачевского бунту» сприймався сучасниками Пушкіна як наукова праця Якщо «Історія Пугачевского бунту» — історичний твір, то «Капітанська дочка» написана зовсім в іншому жанрі. Це історичний роман. Головний принцип, що використовує Пушкіна у своєму добутку, — це принцип історизму, тому що основною сюжетною лінією став розвиток реальних історичних подій. Вигадані герої, їхні долі тісно переплітаються з історичними особами.
У кожному епізоді «Капітанської дочки» можна провести паралель між долями окремих особистостей і долею народу в цілому/ Форма мемуарів, обрана автором, говорить про його історичну пильність. В XVIII столітті дійсно можна було подібним чином описати «пугачовщину» у спогадах, для онуків. Не випадковий вибір автором Петра Гринева як мемуарист. Пушкіну був потрібний свідок, що безпосередньо брав участь у подіях, що був би особисто знаком з Пугачовим і його оточенням Пушкіна навмисно вибрав для цього дворянина. Як дворянин по своєму соціальному походженню й офіцер, покликаний присягою втихомирювати бунт, він вірний боргу. І ми бачимо, що Петро Гринев дійсно не упустив своєї офіцерської честі. Він добрий, шляхетний.
На речення Пугачова служити йому вірою й правдою Гринев відповідає із твердістю відмовою, тому що присягав государині-імператриці. Але він і відкидає повстання «як безглуздий і нещадний бунт», кровопролиття. Петро Гринев послідовно оповідає нам не тільки про криваві й жорстокі розправи, подібних розправі в Білогірській міцності, але й про справедливі вчинки Пугачова, про його широку душу, мужицькій кмітливості, своєрідному шляхетності. Три рази випробовував долю Петро Гринев, і три рази щадив і милував його Пугачов. «Думка про нього нерозлучна була в мені з мислию про пощаду,- говорить Гринев,- даної мені їм в. одну з жахливих мінут його життя, і про рятування моєї нареченої…» Образ Гринева даний у динаміку: Гринев-Юнак, недоук, і Гринев-Старий. Між ними існує деяке розходження в переконаннях.
Старий не тільки описує, але й оцінює юнака. Іронічно розповідає Гринев про своє дитинство; при описі епізоду втечі з обложеного Оренбурга виникає інтонація, що виправдує безрозсудний учинок героя. Обрана форма оповідання дозволяє героєві подивитися на себе з боку. Це була дивна художня знахідка Значне місце в повісті займає й Омелян Пугачов. Його характер розкривається поступово в ході подій.
Перша зустріч відбувається в главі «Вожатий», наступного разу це вже проводир заколотників. Далі він з’являється великодушною, справедливою людиною. Особливо яскраво це проявляється в сцені звільнення Маші. Пугачов карає Швабрина й відпускає Гринева з нареченою, присуджуючи: «Стратити, так стратити, дарувати, так дарувати».
На закінчення хотілося б зупинитися ще на одному незримому герої цієї чудесної повісті, на образі самого автора, що своєю таємною присутністю увесь час спостерігає за подіями й учинками героїв. Вибравши Гринева оповідачем, Пушкін не ховається за нього. Позиція письменника дуже чітка. По-перше, очевидно, що Гринев виражає думки автора про повстання.
Пушкіна віддає перевагу реформам перед революцією: «Не приведи Бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний!» По-друге, Пушкін відбирає ситуації, у яких Гринев поводиться за бажанням автора. Сам факт вибору оповідача для передачі історичних подій — більша заслуга письменника. У цьому складається оригінальність повести «Капітанська дочка». Пушкіна зумів донести до нас багато цікавих фактів з історії повстання Пугачова.