Копанев Н. А. Бібліотека Вольтера в Санкт-Петербурзі
агента М. Гримма підтвердження цієї сумної події, Катерина II відповіла йому: «… восени, повернувшись у місто, я зберу листи, які писав мені велика людина й перешлю їх Вам. У мене них багато. Але якщо можливо, купите його бібліотеку й усе, що залишилося з його паперів, у тому числі, мої листи. Я охоче й щедро заплачу його спадкоємцям, які, імовірно, не знають цьому ціни (…) Я влаштую особливу кімнату для його книг». М. Гримм широко сповістив Західну Європу про намір імператриці. У численних відгуках на цю звістку говорилося вже не тільки про покупку книг і листів французького просвітителя, але й про спорудження йому в Петербурзі «монумента», «мавзолею», про створення в його честь «храму» і меморіального «музею». Але навіть у самих сміливих надіях утворені європейці того часу не могли передбачати щирий задум Катерини II : побудувати в Царскосельском паренню точну копію Фернейского замка, замка, у якому Вольтер прожив останні, найбільш спокійні двадцять років свого життя. Саме в таку дорогоцінну оправу російська імператриця припускала помістити щирий скарб — бібліотеку Вольтера. «Будь ласка, доставте мені зображення фасаду Фернейского замка й, якщо можливо, внутрішнього розташування покоев», — писала вона Гримму в одному з наступних листів, — «Я неодмінно влаштую Фернейский замок у Царскосельском паренню. Мені треба знати також, які кімнати виходять у замку на північ і які на південь, схід і захід. Також важливо знати, видно чи Женевське озеро з вікон замка, і з якої сторони розташована гора Юра (…)». За замовленням Катерини II уже в 1779 році були зняті докладні плани Фернейского замка і його парків, а також виготовлена з дерева докладна розбірна модель усього будинку. Секретареві Вольтера Ж. — Л. Ваньеру було доручено доставити в Петербург зразки тканин, зняті зі стін і меблів замка. «Росіянин Ферней» у Царському Селі повинен був стати зримим докором французькому абсолютизму, що виявив неповагу до пороху просвітителя. Однак проект будівництв копії Фернейского замка в Росії не був реалізований. Можна припустити, що Катерина охолонула до цього починання, коли довідалася, що її листа до Вольтера, що перебували в складі бібліотеки, були вилучені звідти французьким видавцем Ш. Панкуком при участі П. Бомарше. Дослідники дають і інші пояснення: повстання Пугачова й, як наслідок, недолік засобів у скарбниці на будівництво, зміну самого характеру російсько-французьких відносин у цей час: примирення Катерини з Людовиком XVI і австрійським імператором з метою знаходження союзників у війні за Крим. Як би там не було, але із всіх починань по увековечиванию ім’я Вольтера в повному обсязі була здійснена тільки покупка бібліотеки просвітителя. М. Гримм і И. И. Шувалов після нетривалих переговорів із племінницею Вольтера пані Дени змогли оформити угоду: офіційна спадкоємиця Вольтера дарувала російській імператриці збори свого знаменитого дядька, а у відповідь Катерина II знову ж дарувала її чек на 30. 000 рублів, пам’ятний, почесний лист за своїм підписом, скринька зі своїм портретом, а також діаманти й хутра. Незабаром бібліотека Вольтера і його рукопису були впаковані в 12 солідних ящиків і перевезені в замок Делис, біля Женеви, що належав давньому другові Вольтера Франсуа Троншену. Там книги пролежали до квітня 1779 року, коли після відкриття навігації на Балтійськом море з’явилася можливість їхнього транспортування до Петербурга. 16 травня 1779 року бібліотека Вольтера була доставлена у Франкфурт-на-Майне й далі в Любек, де неї занурили на спеціально посланий корабель. Тільки на початку серпня 1779 року книги й рукописи Вольтера прибутку в північну столицю Російської імперії. Їх супроводжував Ваньер, секретар і бібліотекар просвітителя, він же розмістив книги в Ермітажі й передав в 1780 році ключі від шаф зборів особистому бібліотекареві Катерини II А. И. Лужкову.)»кімнатної» бібліотеки імператриці, у яку незабаром надійшли й книги Дени Дідро, а також ще кілька чудових приватних книжкових зборів. У ці роки бібліотека Вольтера не тільки активно використовувалася самою імператрицею, але й стала своєрідною визначною пам’яткою Санкт-Петербурга, місцем обов’язкового відвідування для іноземних мандрівників і дипломатів. От що повідомив у своєму «Описі (…) столичного міста Санкт-Петербурга» И. Г. Георги (1794 р.): «У верхньому поверсі Ермітажу бібліотека м. Вольтера, куплена монархинею в 1779 р. від спадкоємиці його, займає зал, у середині якого перебуває кілька шаф, покритих большою четвероугольною доскою. На цій дошці коштує бронзове погруддя Вольтера з велик
ою моделлю замка Фернея й приналежних до оному садів. Це сховище містить по більшій частині історичні утвори й, поверх того, також книги философические й словесних наук; так само й богословние, але в меншому числі. Більша частина оних на французькому, менше на аглинском і італійському, а на інших мовах ще того менше. Число частин становлять 6. 760, з яких більша частина в гарному французькому плетінні».) Лоджій Рафаеля. При Миколі I, що бачив у Вольтері насамперед людину, що підготувала вільнодумство XVIII століття, а значить і французьку революцію й декабризм, бібліотека Вольтера була закрита для відвідувачів. Виключення було зроблено тільки для А. С. Пушкіна, що одержало спеціальний дозвіл імператора для роботи із книгами й рукописами Вольтера, головним чином, з матеріалами по російської історії.) залишити в Ермітажі лише ті видання, «які ставляться, властиво, до образотворчих мистецтв, історії їх і археології, а також бібліотеку росіянку (…). Всі інші книги ермитажних бібліотек, з Вольтеровскою включно (…), передати в Імператорську Публічну Бібліотеку».)»наведені до закінчення інвентарний каталог Вольтерівської бібліотеки й опис рукописних заміток Вольтера, що перебувають у книгах цієї бібліотеки». До кінця 60-х років XIX століття книги були розставлені в Круглому залі на верхньому поверсі Публічної бібліотеки (нині Основне зберігання Російського фонду). Тут же, у центрі залу, була встановлена статуя сидячого Вольтера роботи Гудона (в 1884 році вона була знову переміщена в Ермітаж).) Вольтера на книзі Ж. — Ж. Руссо «Міркування про причини походження нерівності серед людей» (1754 р.) і зробив висновок про те, що «своїми зауваженнями на книзі Руссо Вольтер згодом скористався. В 1764 р. він видав анонімно «Філософський словник» (…) у статті про людину ми знаходимо майже дослівно деякі із зауважень (…), якими Вольтер супроводжує своє міркування. Вольтер, отже, скористався ними, перечитуючи знову для своєї статті книгу Руссо». Стаття Радлова — перше монографічне дослідження читацьких позначок Вольтера — дала можливість під новим кутом подивитися на всі збори просвітителя як на єдине ціле. З’ясувалося, що всі елементи бібліотеки: книги, рукописи, читацькі поноси, численні роботи самого Вольтера з його виправленням — весь цей безцінний матеріал перебувало в складному взаємозв’язку і являв собою зразок творчої лабораторії видатного представника французької освіти.)»Інвентар рукописів бібліотеки Вольтера, що зберігаються в Імператорської Публічної бібліотеки в Санкт-Петербурзі». Роботи Радлова й Косси по вивченню рукописної спадщини Вольтера були продовжені К. Н. Державіним і американськими дослідниками Д. Р. Хевенсом і Н. Торри.) просвітителем. Однак він уже не міг цілком задовольнити дослідників. В 1929 р. з ініціативи академіка Н. Я. Марра й чудовий ученого й перекладача М. Л. Лозинского почалася підготовка капітального повного каталогу книжкових зборів Вольтера. У цій роботі в 40-е роки брали участь Д. С. Крим, З. Д. Іванова, В. С. Люблинский, Л. С. Гордон, Н. В. Варбанец. Всі роботи були завершені за редакцією акад. М. П. Алексєєва й завідувачці Відділом рідких книг ГПБ Т. Н. Копреевой. В 1961 році видавництво Академії наук СРСР надрукувало фундаментальний каталог «Бібліотека Вольтера», що залишається до цього дня основним інструментом вивчення збори великого французького просвітителя. Відповідно до каталогу бібліотека Вольтера нараховує 6. 814 томів, включаючи рукопису (з яких 20 томів були описані ще Ф. Косси). Біля половини книг мають сліди читання Вольтера, напису, зроблені його рукою, вставки, закладки, отчеркивания на полях, вкладені аркуші рукописів. Найбільший інтерес, безсумнівно, представляють поноси й маргіналії Вольтера на працях французьких просвітителів: Ж. — Ж. Руссо, Д. Дідро, Ш. Монтеск’є, К. — А. Гельвеция. У період з 1969 по 1994 р. у Російській національній бібліотеці йшла робота по підготовці «Корпуса маргіналій» Вольтера. За цей час був підготовлений опис 1694 видань зі знаками читання французького філософа. Ця величезна робота здійснювалася великою групою співробітників РНБ при найдійовішій участі Л. Л. Альбіною, Т. Н. Копреевой, Т. П. Вороновой, Н. А. Елагиной, Н. И. Шеиной і багатьох інших. Професори Л. С. Гордон і А. Д. і В. С. Люблинские були консультантами всього проекту. Перший тім «Корпуса» вийшов у світло в 1979 р. у видавництві » Akademie-Verlag» у Берліні. До 1994 р. було опубліковано п’ять томів. У цей час укладений договір на продовження видання «Корпуса читацьких позначок Вольтера» видавництвом Сорбонни й Фондом Вольтера Воксфорде.
«Традиційна» публікація читацьких позначок Вольтера була доповнена новим типом видання: у Франції в 1998 р. було випущено у світло факсимільне, повне відтворення «Суспільного договору» Ж. — Ж. Руссо із читацькими позначками просвітителя.) Вольтером у його боротьбі проти католицизму. Не менша увага французький просвітитель приділяла творам по історії Франції й загальної історії. Серед книг Вольтера бачимо й твору И. Ньютона, чиїм популяризатором у Франції він був, і праці по медицині відомого нідерландського лікаря Г. Бургаве, кращі періодичні енциклопедичні видання того часу, опису подорожей, атласи. Окремої уваги заслуговує великий розділ книжкових зборів, присвячений поезії й драматургії, а також виданням власних творів Вольтера, що містять велике авторське виправлення. Багато праць Вольтера, наприклад, його «Філософський словник», є в складі бібліотеки в безлічі перевидань (причому на всіх екземплярах є коректурні поноси й виправлення самого автора), що дає сьогодні унікальну можливість проникнути у творчу лабораторію філософа, простежити поступову еволюцію його поглядів, побачити, як первісний задум наповнювався фактами, що підтверджували основну концепцію.) п’ять томів рукописів, підготовлених у Петербурзі й висланих Вольтерові в період його роботи над «Історією Російської імперії при Петрові Великому». Вольтер — почесний член Петербурзької Академії наук — сприяв пропаганді в європейських країнах ім’я й діянь російського монарха-перетворювача, він був одним з перших західних авторів, що створив образ «нової» Російської імперії, країни, що розкинулася на величезних просторах, що має свою древню історію, своє правосвідомість, релігію, науку, торгівлю, промисловість, армію, флот. Ґрунтуючись на численних документах, і навіть на свідченнях очевидців, Вольтер намалював об’єктивну картину Північної війни й підстави Петербурга. Не менше значення мали праці просвітителя по впровадженню в європейську суспільну думку образа Катерини П як мудрої правительки, поборниці ідей віротерпимості й Освіти. Серед рукописів Вольтера перебуває не тільки скорочений рукописний варіант «Журналу Петра Великого», але й французький переклад «Наказу Комісії про складання проекту нового укладення». Цей найважливіший юридичний документ був спеціально посланий Вольтерові Катериною Великої в 1769 р. ще в рукописі, він неодноразово використовувався філософом у полемічних виступах, а потім був привезений назад у Росію разом з його бібліотекою
Велике культурно-політичне значення бібліотеки Вольтера завжди диктувало необхідність постійних досліджень її складу, а результати наукового пошуку додавали нові сторінки в історію самих зборів. Так, у ході робіт з основним іноземним фондом Російської національної бібліотеки Л. Л. Альбіна й А. Полякина виявили новий шар книг, що належали французькому просвітителеві. Мова йде про добутки італійською мовою, вилучених в XVIII в. зі складу бібліотеки Вольтера, видимо, самою Катериною П. Ці видання потрапили потім в особисту, кабінетну, бібліотеку імператриці й розділили її долю — в XIX столітті вони були передані так само в Публічну бібліотеку й розсіяні в загальному фонді. Така ж доля осягла більше сотні праць англійською мовою, що належали Вольтерові: вони надійшли в Росію в XVIII в. від друга Вольтера А. Рие й виявилися поза шафами зборів просвітителя, а при передачі в Імператорську Публічну бібліотеку були розсіяні серед сотень тисяч інших іноземних книг. Недавно каталог англійських книг Вольтера, що надійшли від А. Рие, був знайдений С. Я. Карпом, безпосередні успішні пошуки цих книг у РНБ минулому здійснені С. В. Корольовим. Такі досягнення сучасних дослідників порушили питання про необхідність доповненого перевидання «Каталогу бібліотеки Вольтера».
Знайомство з бібліотекою Вольтера як можна більше широкого кола читачів і всіх, що цікавляться культурою Франції, іде й через виставочну роботу, що завжди була турботою хоронителів бібліотеки Вольтера. Л. Л. Альбіна в 1986-1987 г. організувала експонування книг просвітителя в Парижу в рамках престижної виставки » Росія-Франція. Століття Освіти». Ці традиції були продовжені Н. А. Копаневим. В 1994 р., у рік 300-летия від дня народження Вольтера, РНБ взяла участь відразу в трьох міжнародних виставках: «Вольтер і його битви» (Оксфорд), «Вольтер у себе будинку» (Женева), «Вольтер і Європа» (Париж). Виставка «Вольтер і Європа», організована Національною бібліотекою Франції, з’явилася основною подією року Вольтера. Вона проходила в стінах Монетного двору Франції. В 1998-1999 гг. книги зі зборів Вольтера експонувалися в літературному музеї Ж. — Ж. Руссо м. Монморанси (Франція), у червні 1999 р. у Парижу пройшла більша й дуже змістовна виставка «Вольтер, правосуддя й суспільна думка», організована РНБ разом з Касаційним судом Франції. В 2000 р. чернетки листів Вольтера зі зборів РНБ демонструвалися в Потсдамі в рамках виставки «Фрідріх Великий і Вольтер: діалог у листах» і, нарешті, в 2001 р. у Фернейском замку Вольтера (м. Ферней-Вольтер, Франція) були представлені широкій публіці зразки тканин з покоев Вольтера, які були привезені в 1779 р. у Росію разом з його бібліотекою
Вся ця робота, популяризація бібліотеки Вольтера й розкриття її фондів органічно привели до ідеї створення спеціального науково-дослідного й інформаційного центра по вивченню епохи Освіти й енциклопедизму, основу якого складе бібліотека Вольтера. Основними завданнями «Центра Вольтера» стануть завершення видання Корпуса читацьких позначок, видання наукового каталогу його рукописів зі створенням цифрової бази даних на рукописну спадщину французького просвітителя, доповнена перевидання Каталогу бібліотеки Вольтера, періодичне видання збірника наукових праць із проблем європейської освіти XVIII століття. Центр дозволить об’єднати зусилля дослідників багатьох країн. Окремою темою й завданням Центра буде відновлення бібліотеки Д. Дідро й «кімнатної бібліотеки» Катерини II, які в цей час розсіяні в іноземному фонді РНБ.
Проект створення «Центра Вольтера» у Санкт-Петербурзі був підтриманий урядом Франції і її президентом Жаком Шираком. Конкретні архітектурні й будівельні роботи були початі в 2001 р. і будуть закінчені в травні 2003 р. до 300-літнього ювілею нашого міста.