Дія відбувається у великому вигаданому місті на Волзі — Бряхимове. Відкрита площадка біля кав’ярні на приволзькому бульварі. Кнурів («з великих ділків останнього часу, літня людина з величезним станом», як сказано про нього в ремарці) і Вожеватов («дуже парубок, один із представників багатої торговельної фірми, по костюму європеєць), замовивши шампанське в чайному приладі, починають обговорювати новину: відома в суспільстві красуня безприданниця Лариса Огудалова виходить заміж за бідного чиновника Карандишева.
Вожеватов пояснює скромний шлюб бажанням Лариси, що пережила найсильніше захоплення «блискучим паном» Паратовим, що запаморочив їй голову, відбив всіх наречених і раптово виїхав. Після скандалу, коли черговий наречений за розтрату був арештований прямо в будинку Огудалових, Лариса й оголосила, що вийде заміж за першого, хто посватається, а Карандишев — давній і невдачливий шанувальник — «і отут як отут». Вожеватов повідомляє, що чекає Паратова, що продав йому свій пароплав «Ластівка», чим викликає радісне пожвавлення власника кав’ярні. До пристані поскакала краща в місті четверня з хазяїном на козлах і циганами в парадному одязі
З’являються Огудалови з Карандишевим. Огудалову пригощають чаєм, Карандишев величається й, як рівний, звертається до Кнурову із запрошенням на обід. Огудалова пояснює, що обід на честь Лариси, і вона приєднується до запрошення. Карандишев вимовляє Ларисі за фамільярність із Вожеватовим, кілька разів осудительно згадує будинок Огудалових, чим кривдить Ларису. Розмова заходить про Паратове, до якого Карандишев ставиться із заздрим недоброжелательством, а Лариса — із захватом. Вона обурена спробами нареченого зрівняти себе з Паратовим, заявляє: «Сергій Сергеич — ідеал чоловіка». Під час розмови лунають гарматні постріли, Лариса лякається, але Карандишев пояснює: «Який-небудь купець-самодур злазить зі своєї баржі», тим часом з розмови Вожеватова й Кнурова відомо, що пальба — на честь приїзду Паратова. Лариса з нареченим ідуть
З’являється Паратов у супроводі провінційного актора Аркадія Счастливцева, якого Паратов кличе Робинзоном, оскільки зняв його з незаселеного острова, куди Робинзона висадили за дебош. На питання Кнурова, не жаль чи йому продати «Ластівку», Паратов відповідає: «Що таке «жаль», цього я не знаю. […] знайду вигоду, так усе продам, що завгодно», і слідом за цим повідомляє, що жениться на нареченій із золотими копальнями, приїхав попрощатися з холостяцькою волею. Паратов запрошує на чоловічий пікнік за Волгу, робить рестораторові багате замовлення й кличе поки до себе пообідати. Кнурів і Вожеватов з жалем відмовляються, повідомляючи, що обідають у нареченого Лариси
Друга дія відбувається в будинку Огудалових, головна прикмета вітальні — рояль із гітарою на ньому. Приїжджає Кнурів і дорікає Огудалову, що вона віддає Ларису за бідну людину, пророкує, що Лариса не винесе жалюгідний напівміщанського життя й, імовірно, повернеться до матері. Тоді їм буде потрібно солідний і богатий «друг» і пропонує себе в такі «друзі». Після цього він просить Огудалову, не скуплячись, замовити Ларисі придане й вінчальний туалет, а рахунку надіслати йому. І йде. З’являється Лариса, говорить матері, що хоче якомога швидше виїхати в село. Огудалова малює сільське життя в темних фарбах. Лариса награє на гітарі й наспівує романс «Не спокушай мене без нестатку», але гітара розстроєна. Побачивши у вікно власника хору цигана Іллю, вона кличе його налагодити гітару. Ілля розповідає, що пан приїжджає, якого «весь рік чекали», і тікає на заклик інших циганів, що повідомили про приїзд довгоочікуваного клієнта. Огудалова турбується: чи не поквапилися вони з весіллям і чи не упустили більше вигідну партію? З’являється Карандишев, якого Лариса просить якомога швидше виїхати в село. Але він не хоче поспішати, щоб «повеличатися» (вираження Огудаловой) Ларисою, задовольнити своє самолюбство, що так довго страждало від зневаги їм, Карандишевим. Лариса дорікає його за це, анітрошки не приховуючи, що не любить його, а тільки сподівається полюбити. Карандишев сварить місто за увагу до розпусному, що промотався гульвісі, приїзд якого всіх звів з розуму: рестораторів і полових, візників, циганів і городян взагалі, і на питання, хто ж це, роздратовано кидає: «Ваш Сергій Сергеич Паратов» і, виглянувши у вікно, говорить, що він приїхав до Огудаловим. Перелякана Лариса разом з нареченим іде в інші покои.
Огудалова ласкаво й фамільярно приймає Паратова, запитує, чому він раптово зник з міста, довідається, що він їздив рятувати залишки именья, а тепер змушений женитися на нареченій з півмільйонним приданим. Огудалова кличе Ларису, між нею й Паратовим відбувається пояснення наодинці. Паратов дорікає Ларису, що вона незабаром його забула, Лариса зізнається, що продовжує любити його й виходить заміж, щоб позбутися від принижень перед «неможливими нареченими». Самолюбство Паратова задоволене. Огудалова знайомить його з Карандишевим, між ними відбувається сварка, оскільки Паратов прагне зачепити й принизити нареченого Лариси. Огудалова влагоджує скандал і змушує Карандишева запросити на обід і Паратова. З’являється Вожеватов у супроводі Робинзона, видаваного за англійця, і знайомить його із присутніми, у тому числі й з Паратовим, що сам недавно поступився йому Робинзона. Вожеватов і Паратов змовляються повеселитися на обіді в Карандишева.
Третя дія — у кабінеті Карандишева, прибраному бідно й несмачно, але з більшими претензіями. На сцені тітка Карандишева, що смішно скаржиться на збитки від обіду. З’являється Лариса з матір’ю. Вони обговорюють жахливий обід, принизливе нерозуміння Карандишевим свого положення. Огудалова говорить, що гості навмисно підпоюють Карандишева й сміються над ним. Після відходу жінок з’являються Кнурів, Паратов і Вожеватов, скаржачись на поганий обід і жахливі вина й радуючись, що Робинзон, здатний пити що завгодно, допоміг підпоїти Карандишева. З’являється Карандишев, що величається й хвастає, не зауважуючи, що над ним сміються. Його посилають за коньяком. У цей час циганів Ілля повідомляє, що все готово для поїздки за Волгу. Чоловіка говорять між собою, що добре б взяти Ларису, Паратов береться неї вмовити. Ларису, Що З’явилася, просять проспівати, але Карандишев намагається їй заборонити, тоді Лариса співає «Не спокушай». Гості в захваті, Карандишев, збираючись сказати давно заготовлений тост, іде за шампанським, інші залишають Паратова наодинці з Ларисою. Він кружляє їй голову, говорячи, що ще кілька таких митей, і він кине всі, щоб стати її рабом. Лариса погоджується поїхати на пікнік у надії повернути Паратова. Що з’явився Карандишев вимовляє тост за Ларису, у якій йому дорожче всього те, що вона «уміє розбирати людей» і тому вибрала його. Карандишева посилають ще за вином. Повернувшись, він довідається про від’їзд Лариси на пікнік, розуміє, нарешті, що над ним посміялися, і загрожує помститися. Схопивши пістолет, він тікає
Четверта дія знову в кавовій. Робинзон, не взятий на пікнік, з бесіди зі слугою довідається, що бачили Карандишева з пістолетом. Той з’являється й розпитує Робинзона, де його товариші. Робинзон відбувається від нього, пояснивши, що це були випадкові знайомі. Карандишев іде. З’являються, що повернулися з пікніка Кнурів і Вожеватов, що думають, що «драма починається». Обоє розуміють, що Паратов дав Ларисі серйозні обіцянки, які не має наміру виконувати, а тому вона скомпрометована й положення її безвихідне. Тепер може здійснитися їхня мрія поїхати з Ларисою в Париж на виставку. Щоб не заважати один одному, вони вирішують кинути монету. Жереб випадає Кнурову, і Вожеватов дає слово усунутися
З’являється Лариса з Паратовим. Паратов дякує Ларисі за задоволення, але вона хоче почути, що тепер стала його дружиною. Паратов відповідає, що не може порвати з багатою нареченою через жагуче захоплення Ларисою, і доручає Робинзону відвезти її додому. Лариса відмовляється. З’являються Вожеватов і Кнурів, Лариса кидається до Вожеватову із проханням про співчуття й раду, але той рішуче ухиляється, залишаючи її із Кнуровим, що пропонує Ларисі спільну поїздку в Париж і зміст на все життя. Лариса мовчить, і Кнурів іде, просячи її подумати. У розпачі Лариса підходить до обриву, мріючи вмерти, але не зважується покінчити із собою й викликує: «Як би тепер мене вбив хто-небудь…» З’являється Карандишев, Лариса намагається прогнати його, говорить про своє презирство. Він дорікає її, розповідає, що Кнурів і Вожеватов грали неї в орлянку, як річ. Лариса вражена й, підхоплюючи його слова, говорить: «Уж якщо бути річчю, так дорогою, дуже дорогий». Вона просить надіслати до неї Кнурова. Карандишев намагається неї зупинити, кричить, що прощає її й відвезе з міста, але Лариса відкидає це речення й хоче піти. Його словам про любов до неї вона не вірить. Розлютований і принижений Карандишев стріляє в неї. Умираюча Лариса із вдячністю приймає цей постріл, кладе револьвер біля себе й говорить сбежавшимся на постріл, що ніхто не винуватий: «Це я сама». За сценою чутно циганський спів. Паратов кричить: «Велите замовчати!», але Лариса не хоче цього й умирає під голосний циганський хор зі словами: «…ви всі гарні люди… я вас усіх… усіх люблю».