Шкіряників М. В. Еволюція поняття «честь» у комедіях Ричарда Стила.
РОЗВАЖАЛЬНІ Й ПОПУЛЯРНІ ЖАНРИ В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ Й КУЛЬТУРІ XVII — XVIII СТОЛІТЬ
локалізовані однопорядкові з нею мистецтво, релігія, право. У цьому зв’язку, досить показова еволюція поняття «честь», що происшли в комедіях Стила початку XVIII в.)»честь» уживається в трьох основних значеннях: репутація, сукупність рис характеру (духовна шляхетність), цнотливість (жіноче).)»людина честі» перетворюється в «вишуканого джентльмена», відмітна риса якого — «дотепність», що мала явно виражений антибуржуазний характер
З початку XVIII століття відбувається переосмислення поняття «честь», що тепер більше розуміється в першому (репутація) і третьому (цнотливість) значеннях, зближаючись і входячи в поняття «чеснота». Особливо яскраво це представлено в п’єсах Ричарда Стила.
Спочатку він намагається відродити кодекс честі до «вишуканого джентльмена», повернути колишню «репутацію»: титул треба «усвідомлювати», а не просто «пишатися» ним, не протиставляти іншим своя чеснота, відповідати «честі» свого роду й т.д. (комедія «Похорони», 1701).
На другому етапі (комедія » Коханець-Брехун», 1703) це «священне» поняття вже не має ніякого змісту, у старому (лицарському) значенні воно доконано неприйнятно. Воно суперечить і сучасної (буржуазної) моралі, і законам сучасного суспільства
На третьому, у найвідомішій комедії «Свідомі закохані» 1722 р., «честь» знову відіграє важливу роль — всі головні персонажі обов’язково представлені як «люди честі»: чоловіка в першому значенні (репутація), а жінки — у третьому (цнотливість).
Але тепер це нові герої — буржуа. Вони копіюють кодекс честі аристократів, що було цілком природною захисною реакцією що народжується й тому по неминучості ще слабкої буржуазної моралі. І тільки в міру того, як вона зміцнює, стає пануючої в суспільній свідомості, міняється відношення до лицарської моралі минулого: конфронтація переміняється компромісом, заперечення — запозиченням. Перемігша буржуазія прагне додати своєму соціальному вигляду аристократичний лиск. Купець хоче стати до того ж ще й джентльменом, і в другій половині XVIII в. він ним стає: С. Джонсон вимовив: «Тепер (1752 рік — М. К.) англійський купець став новим типом (species) джентльмена», прочитавши «Свідомих закоханих» Стила, де купець Сиаленд із гордістю затверджує: «Ми, купці, і є дворянство» (we mercha).
З початку двадцятих років XVIII в. в Англії «людин честі», у першу чергу, купець (буржуа), а саме поняття остаточно «відбирається» у знаті: у знаменитому словнику англійської мови С. Джонсона 1755 року читаємо: «Ho).