Крилов — байкар
Видатний Байкар Крилов є одним з перших реалістів. Разом з Ломоносовим, Державіним і Карамзиним він переходить зі сторіччя в сторіччя, пам’ятається, читається
И. А. Крилов — це людин XVIII століття, вихований на ідеях просвітителів, на вірі в людський розум, на ідеях, що підготували Велику французьку революцію
Перш ніж почати писати байки, Крилов випробував себе майже у всіх родах словесності. Він писав комедії («Урок дочкам», «Модна крамниця», «Автор у прихожей» і інші), опери («Скажена сім’я» — комічна опера, « Ілля-Богатир» — чарівна опера), трагедії («Виломела», «Клеопатра») і багато чого іншого. Написання байок Крилов почав з перекладів Лафонтена, зображуючи сучасну йому епоху. Сюжет його байок будується на побутових ситуаціях, він дуже природний, написаний легким і швидко, що запам’ятовується мовою, жвава розумними жартами, веселістю й дотепністю. Крилов — байкар не боявся звертатися до сюжетів, уже знайомим у баєчній традиції, він не тільки заново обігравав традиційну ситуацію, але й вкладав у неї нове життя. Під його пером знайомий сюжет здобував життєву правдивість, прозорість і точність.
Завдяки вірності Крилова позиціям і ідеям, засвоєним замолоду, у його байках дуже важливе місце займають питання моралі й моральної досконалості. На тематику байок Крилова дуже вплинула епоха, у якій жив байкар; вона захоплювала часи правління Катерини Великої, Павла I, Олександра I, час діяльності Аракчеева й роки Вітчизняної війни. 1812 року
Серед байок, написаних Криловим, можна виділити коло основних тем: байки суспільно-політичного змісту, абстрактно-моралістичні байки, байки на історичну тему, байки, що відбивають літературно-журналістську боротьбу, і байки на побутову тему
Перша група відбиває антинародний характер діяльності верхів, сваволя поміщиків і бюрократизм чиновників, описує взаємини влада імущих і їх підданих. У цю групу входять наступні байки: «Вовк і Ягня», «Кінь і Вершник», «Жаби, що просять Царя», «Селянин і Ріка», «Мор Звірів», «Вельможа», «Риб’ячий танець» і інші
Деякі байки, що ставляться до другої групи, описують розумний пристрій миру («Аркуші й Корінь»), указують на те, що каждое стан повинне знати своє місце («Колосся») і що кожний повинен вносити в благоустрій миру свою лепту («Орел і Бджола»), висміюють пороки: кумівство («Рада Мишей»), хабарництво («Лисиця й Бабак»); інші байки зачіпають проблеми освіти («Городник і Філософ», «Ларчик», «Вельможа й Філософ», «Свиня під Дубом»).
Байки третьої групи висвітлюють історичні події й містять у собі цикл байок, присвячених війні 1812 року. Сюди ставляться такі байки, як «Ворона й Курка», «Кіт і Кухар», «Розділ», «Пожежа й Алмаз», «Обоз», «Щука й Кіт», «Вовк на псарні», «Собача дружба», «Квартет», «Лебідь, Щука й Рак» і багато інші
До четвертої групи ставляться байки, що висміюють літературних критиків, які все лише сварять («Перехожі й Собака»), байки, спрямовані проти авторів, що нав’язують усім свої добутки («Демьянова юшка»), і байки — відповіді на різні ради («Осел і Соловей») і так далі.
До останньої, п’ятої групи ставляться байки: «Мавпа й Окуляри», «Два Мужики», «Брехун», «Бабка й Мураха» і інші
Головними героями байок Івана Андрійовича Крилова є звірі, кожний з яких наділений, певною рисою: осів — дурістю, орел — гордістю, лисиця — хитрістю, бджола — працьовитістю, ведмідь — неуцтвом, вовк — кровожерливістю. Звірам приписуються людські вчинки, тому що вони є уособленням людини
На відміну від своїх попередників Крилов — байкар у своїх утворах здійснює перехід дидактичних початків у сатиричні, перехід до співчуття народним масам, підкреслює високі щиросердечні якості людей праці
Основна заслуга байкаря перед російською літературою — це чудова мова його добутків, де найпростіші думки виражаються влучно й доступно. Крилов — байкар поповнив російську мову безліччю афоризмів. Мова байок Крилова — це вірний відгомін народної мови, але зм’якшений і очищений художником. Завдяки простоті й доступності байки Івана Андрійовича були так близькі й зрозумілі народу й так добре запам’ятовувалися. Найбільший комізм у байках досягається завдяки з’єднанню високого стилю міфології з низьким жанром байок («Жаба і Юпітер»). Авторські характеристики героїв, з’єднані з народними характеристиками, практично заміняють портрет героїв: пустуха-мавпа, стрибуха-бабка
Іван Андрійович Крилов-Байкар піднявся на висоту досконалості. Бєлінський писав: «Байки Крилова — це повість, комедія, гумористичний нарис, зла сатира, словом, що хочете, тільки не просто байка». Новаторство Крилов-Байкар полягало в типовості образів, у використанні в мові байок просторечья, прийому антитези (дурість — розум, багатство — бідність), у динамічному розвитку дії, жвавості діалогів. Завдяки Крилову оживали старі сюжети й байки Лафонтена, езопа, Федра, але оживали в новому світлі. У своїй творчості Іван Андрійович Крилов змогла освітити всі проблеми й події своєї епохи, і разом з тим він зробив свої байки позачасовими. Він відкрив новий етап у написанні байок