Крилов як байкар
Жанр байки завжди був популярний у росіянці й світовій літературі. Попередників Крилова — езопа, Федра, Лафонтена — залучала можливість иносказательно викривати пороки сучасного їм суспільства, висміювати його недоліки, повчати. Це було обумовлено жанром байки. У російській літературі кінця XVIII — початку XIX століття відомими байкарями — попередниками Крилова були Сумароков і Дмитрієв
Крилов-Байкар вдихнув у древній жанр нове життя. Він, звертаючись до вже відомих сюжетів, відкинув все зайве, штучне й додав байці жвавість, правдивість. Байки Крилова мали нечуваний успіх. Вони з’явилися зовсім новим явищем у російській літературі стосовно байок Сумарокова, написаним у класичних традиціях, і до сентименталізму Дмитрієва. Саме Криловим був привнесено філолофсько-історичний, соціальний і моральний зміст. Байки Крилова були покликані представити конкретні пороки сучасної йому дійсності, протиріччя російського життя, оцінити її з погляду народної моральності
Крім того, новаторством Крилова в жанрі байки була його дивна влучність виражень, дотепність, лаконічність. Жуковський писав про байки: «Тут усяка подробиця. була б излишнею й тільки послабила б головну дію». І в той же час народне просторіччя, воля розмовної мови, життєва вірність зображуваних картин присутні в його «маленьких комедіях», як назвав їх В. Г. Бєлінський
Нічого не згладжуючи й не прикрашаючи, Крилов як байкар виступив одним із зачинателів реалізму в російській літературі. Сполучення художнього історизму й народності вплинуло на мову героїв. Кожний персонаж заговорив у Крилова мовою, що відповідає своєму положенню, психології, характеру. За словами Гоголя, «предмет» виступив «сам собою, натурою перед очами».
Автор нерідко обігравав уже відомі сюжети, запозичені в езопа або Лафонтена, але динамічний розвиток подій, живий діалог, природні ситуації ще більше підняли новатора Крилова
Тематика байок — це результат реакції байкаря на історичні події, суспільно-політичні й соціальні проблеми того часу. Крилов як байкар засуджував все показне, брехливе у світі. Він показав, як продажне й фальшиво суспільство, засноване на чиношануванні, користі, обмані
У байках суспільно-політичної тематики автор указав безліч хвилюючих його проблем. Найбільше широко була порушена тема верховної влади в байці «Щука», написаної в 1830 році. У ній розповідається про зухвалу й небезпечну хижачку, що творить беззаконня, що робить злочини, але все-таки виправданої лицемірними продажними суддями. Автор говорить і про те, що її не тільки не покарали, але й дозволили далі творити темні справи: «И щуку кинули — у ріку.»
У байці «Жаби, що просять царя» Крилов-Байкар викриває не стільки тирана Журавля, скільки дурість самих Жаб, погрязших у болоті відвернених теоретичних міркувань: «Вам даний був цар? — Так той був занадто тихий: ви збунтувалися у вашій калюжі. Іншої вам даний — так цей дуже лихий; Живете ж з ним, щоб не було вам гірше».
Порожні теоретичні міркування Крилов висміював і в інших байках. Практичний Городник з «Городника й Філософа» у змаганнях з теоретиком Філософом незмінно виходить переможцем. «Запопадливий працівник» — простий селянин — одержав гарні сходи своєї праці, а «пан» Філософ залишився ні із чим. Крилов-Байкар мистецьки переплів у цій байці зайве мудрування й корисна завзята праця, життєву досвідченість простого мужика з народу
І теорії пана, що ніколи не брався за «соху иль плуг».
До кінця життя залишаючись людиною XVIII століття, Крилов, як байкар, почував у собі відгуки тих моральних ідей, яких дотримувався в молодості. Саме звідси його часте бажання повчати, пропонувати свої способи рятування від соціального зла, виправлення пороків. Об’єктом шанування Крилова завжди залишалася завзята праця. У байці «Орел і Бджола» укладено, по суті, все життєве кредо письменника:
…і той ушанований, хто в житті схований,
За всі праці, за весь загублений спокій,
Ні славою, ні почестьми не спокушається,
І думкою жвавий однієї:
Що до користі загальної він трудиться
Після провалу в теоретиків-просвітителів філософської ідеї про настання загального царства розуму Крилов звернувся не до вивчення людини і його індивідуальної психології, а до його зв’язків і відносин собществом.
Тема освіти була порушена автором і в байках «Аркуші й Корінь», «Свиня під Дубом», «Вельможа». Основним їхнім мотивом було те, що дурістю й неуцтвом є сварити науку й ученье, «не почуваючи», що ми «вкушаємо їхні плоди».
Байка «Аркуші й Корінь» зачіпає відразу трохи тим: це відношення «верхів» і «низів» і критика влади, характерна для Крилова, це й зображення основної опори російського суспільства того часу, його корінь — простого народу
Дивно мітка, гостра, злободенна була байка «Риб’ячий танець», що мала дві редакції з різними кінцівками: «Не могши боле отут лев явної неправди стерпеть… Секретаря й Воєводу у своїх пазурах змусив співати» і «отут, старосту лизнувши Лев милостиво в груди… відправився в подальший шлях». У цій байці автор торкнувся й історичних подій, і показав відносини влада імущих і підданих
«Слон на воєводстві» — це зображення самого погляду автора на верховну владу й конкретну раду «верхам». Приказка «У сім’ї не без виродка» випереджає опис Слона-Воєводи, що «у рідню був такий, так не в рідню був простий». У цій байці — натяк Крилова на пустопорожність добрих намірів Воєводи. Бажаючи відстояти справедливість, він виносить рішення по скарзі овець на вовків на користь останніх:
По шкірі, так і бути, візьміть, А більше їх не торкніть волоска
Сам по собі Воєвода комічний, але підтекст байки — трагічне положення «низів» — овець, що шукала захисти «нагорі». Несучи в собі загальфілософську мораль, ця байка має неминуще значення. Взагалі «сміх крізь сльози» був свойствен для більшості байок Крилова
Особливе місце займає цикл байок, присвячених подіям Вітчизняної війни 1812 року. Сюжети для цих байок були взяті автором з життя, вони з’явилися «літописом» подій того часу. Крилов-Байкар відбив народний характер війни, показав духовний склад, спосіб мислення російської людини. Крилов вивів і той тип ворон (байка «Ворона й Курка»), які, ставлячи особисті інтереси вище інтересів Батьківщини, самі виявилися «поживкой» для «гостей». Байка «Вовк на псарні» показує всенародний характер боротьби з Наполеоном і мудрість дій Кутузова
Мораль цих байок звернена й до тих, хто вирішував долю країни й усього народу. Мудрість і стійкість геніального полководця Кутузова були зображені в байках «Обоз», «Вовк на псарні», «Щука й Кіт». Байкар висміює й неметкого Чичагова, недотепність якого принесла лише лихо:
И до діла!
Це, Щука,
Тобі наука:
Уперед розумніше бути
І за мишами не ходити
Крилов писав байки й на побутові теми. Їм була порушена й історична тема — відгуком на внутрішню політику Олександра I була байка «Квартет». У ній автор показує некомпетентних діячів політики того часу. Міністр внутрішніх справ Аракчеев був упізнаний у грубому невігласі Ведмеді, голова Департаменту державної економіки був зображений в особі енергійної, безглуздо діяльної Мавпи, автор не обійшов і міністра народної освіти — недалекого Завадского. У цілому байка відбивала розбіжності в Державній раді й висміювала його бездіяльних, нікчемних членів
Зміст байки «Лебідь, Щука й Рак» неминущий. Талановитий байкар зробив її популярної на все часи
Як будь-якій обдарованій людині, Крилову нерідко доводилося вислухувати повчання людей, що уявили себе «великими літераторами». Автор езоповою мовою відгукувався на їхні слова. Байки «Осел і Соловей», «Перехожі й Собаки», «Свиня», «Демьянова юшка», «Кішка й Соловей» були присвячені літературній боротьбі байкаря Крилова
У всіх байках автор дотримувався трьох основних принципів: народності, демократизму й реалізму
Народності байок — це, насамперед, народна розмовна мова й те, що адресатом байок були широкі народні маси. Автор активно використовував розмовну лексику, часом навіть просторіччя («карканий усяка дурниця», «що по світлу тягатися»). Індивідуалізація мовлення є ще й ознакою реалізму. Адже тільки в Крилова мова героя так гармонійно злитий схарактером.
Прислів’я й приказки, часто використовувані в народному мовленні, уплели в текст байки: автор як би обіграє окрему приказку, але вона ж — і висновок з даного епізоду. Багато хто з них увійшли в російську мову: « Слона-Те я й не примітив», «Хоч говориться, що справа майстра боїться», «А Філософ — без огірків».
Крилов-Байкар несказанно збагатив російську мову, наповнив його безліччю афоризмів,(«а ларчик просто відкривався», «а Васько слухає так їсть»), удосконалював баєчний вірш, використовуючи алегорії. Художні засоби — епітети, порівняння, каламбури — ще більше підкреслили народності мови. За допомогою мови Крилов уперше в російській літературі вивів психологію, світогляд простої людини. «Він створив російську байку»,- писав про Крилова Бєлінський
Демократизм байок виражається в авторському сприйнятті миру. Криловское розуміння добра й зла було воістину народним. Героями байок були поряд з вельможами, старостами, воєводами й простими людьми — Тришка, Дем’ян
Реалізм — третій принцип, якому Крилов, як байкар, незмінно випливав. Він виражається й у народності, і в демократизмі, і в характері персонажів, і у високій художності, адже основною метою автора було донести байку до широких мас! У портреті кожного персонажа переважала якась одна риса, виражена дивно природно й переконливо. На відміну від попередників Крилов позбавив свої байки містицизму. Діючі особи — звірі або предмети — наділялися якостями героїв народного епосу. Кожний персонаж діяв відповідно до тої суспільної ролі, що він персоніфікував, тобто Крилов-Байкар додав своїм добуткам конкретність і правдивість,
У Крилова байка була збагачена ще й тим, що тепер у ній на перший план виступив оповідач, простодушний і лукавий, що оповідає про життєві сценки, які сам колись спостерігав. Він не намагається виставити свою точку зору напоказ, а лише посилається на поголоску, суспільну думку. Часто оповідач говорить «ми», поєднуючи себе із читачем. Народна мораль була узагальнена під пером байкаря, що і додав їй вигляд прислів’я, приказки
Лироепический жанр мав на увазі й наявність ліричного героя. У байках — це навчений досвідом людина, що повчає й оцінює героїв, що гумористично характеризує їх.
Величезний внесок Крилова в російську літературу відзначали багато критиків. Бєлінський писав: «Не будь Крилова в російській літературі, стих Грибоєдова не був би так вільно, так вільно, розв’язно оригінальний, словом, не ступнув би так страшно далеко».
Крилов з’явився видатним російським байкарем. У байку, успадковуючи традиції своїх попередників, він вніс російський дух, відбив типові риси російського характеру й зробив це з позицій народної моралі, тому його герої — це представники російських націй. Головне, що зробило його байки популярними,- це простий росіянин розмовна мова, що й дозволяє нам сказати, що видатний Крилов-Байкар стояв у джерел російського реалізму