Квитки. Варіант 1.
11. Жанр роману у творчості Д. Дідро
— 1784), великий філософ і письменник, був видатним пропагандистом, ідеологом, організатором. У своїй різноманітній творчості він досліджував філософські, соціально-політичні, естетические проблеми.)»Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтва й ремесел», що виходила з 1751 по 1780 р. і складалася з 35 томів (11 довідкових томів, що містять карти, схеми, таблиці, малюнки, і 8 томів покажчиків). Бажаючи зробити це видання научно-значимим і авторитетним, Дідро залучив до написання статей видних філософів, учених, найбільших фахівців у всіх областях знань, письменників, художників, музикантів свого часу. Таким чином, «Енциклопедія» узагальнила всі відомості, накопичені людством до середини XVIII в. Другою людиною в редакції «Енциклопедії» був Жан Лерон дrsquo;Аламбер, що видається філософ, математик, теоретик в області механіки. В «Енциклопедії» писали статті Вольтер, Руссо, Монтеск’є
Набагато більше значним була творчість Дідро в жанрі художньої прози. Йому належать три романи й діалог «Племінник Рамо» (1762 — 1779). Із цих чотирьох добутків три — самих значних — були опубліковані після його смерті. У романі «Черниця» (закінчена в 1760 р.) вся увага автора зосереджена на головній героїні Сюзанне Симонен, і сюжет оповідання нескладний. У цьому романі Дідро постійно перетинаються три плани, що допомагає письменникові виявити сутність людської природи. Це план суспільний, котрий визначає місце головної героїні Сюзанни в сім’ї й суспільстві: незаконна дочка й нелюбима сестра, вона піддається переслідуванням сім’ї й виявляється істотою знедоленим в очах суспільства. Зміст роману полягає в опорі Сюзанни объединившимся сім’ї й суспільству, які хочуть неї ізолювати. Другий план — це план релігійний: монастир стає основним місцем, де відбуваються події роману. Третій план — план природи з її законами. Із зіставлення із природою виявляються неприродність і нерозумність законів соціальна й релігійних.)- аж ніяк не мирна обитель для тих, хто присвятив себе служінню Богові. Це змушений гуртожиток для тих, хто не потрібний суспільству. Життя в монастирі порушує природні права людини, його мешканців позбавляють волі й тим самим розтлівають їх. Давши обітницю жити в бідності, слухняності й цнотливості, черниці насправді живуть по іншим, прямо протилежних законах — вони жорстокі, віроломні, мстиві, підступні, корисливі. У монастирі живуть два типи людей. Одні — лицеміри, що примирилися зі своїм положенням і витягають із нього вигоду. Інші — щиро віруючі
Здатність випробовувати щирі релігійні почуття Дідро зближав з аномалією, патологією в психіці. Добра й справедлива ігуменя першого монастиря сестра де Мони впадає в стан молитовного екстазу, доходить до неосудності, що приводить її до хвороби й смерті. Інша ігуменя — Арпажонского монастиря — через свою протиприродну пристрасть опускається фізично й морально.
Роман «Черниця» відрізняється глибоким психологізмом. Щиросердечні метання героїні переживають еволюцію: від сумнівів, від почуття протесту й гніву вона переходить до відкритого бунту. Крім того, це й публіцистичний добуток, що затверджує особисті й суспільні права людини
У романі » Жак-Фаталіст» (1773 — 1774) Дідро критикує традиційні прийоми, властиві роману попередньої епохи, і створює, багато в чому під впливом Стерна, новаторське добуток. На перший погляд, композиція роману здається нарочито безладною; у роман включений діалог, у ньому багато відступів, стрибків думки. Однак на перевірку виявляється, що це — логічно струнке оповідання, у якому кожна його частина має важливе значення для виявлення глибокої ідейної значимості загального задуму. Жак і його нічим не примітний хазяїн подорожують невідомо куди, неведомо з якою метою. По дорозі Жак розповідає хазяїнові історію своєї першої любові. Але основна увага Дідро приділяє оповіданню про ті події, які це оповідання супроводжують: у романі описуються події, случившиеся по дорозі, зупинки на постоялих дворах; у роман включені вставні новели. Є в романі й глибокий психологічний аналіз, і достовірне зображення паризьких, селянських, чернечих вдач.)» Жаку-Фаталісті» — його філософський зміст. Життя Жака повна радісних і сумних несподіванок. Події роману розвиваються так, що вони виявляються повністю непідвласними волі персонажів. Ці події можуть здатися випадковими, і можна подумати, що вони визначені силами, які вище людського розуміння. Але це тільки перше враження. Мудрий безжурний Жак розуміє фаталізм не як покірність долі або випадковості. Він епикурейски прагне одержувати від життя насолоди й стоїчно переносить негоди, повторюючи, що «так було запропоновано понад». Наділяючи матерію головною її властивістю — чутливістю, Дідро все происходящее у світі сприймав як взаємодію причин і наслідків. Будь-яка подія роману — це неминучий результат конкретних причин. Фаталізм-Детермінізм Дідро відмінний від релігійної ідеї приречення. Ця ідея припускає, що зв’язок причин і наслідків для людини залишається таємницею, вона подвластна тільки Богові; згідно Дідро, людина цілком здатна осягти взаємозв’язок причин і наслідків. Жак пізнає закони детермінізму звичайним життєвим досвідом. Більшу роль грає в романі й соціальній критиці — осуд шкідливого паразитичного існування церкви й монастирів, суду, де панують продажність і підкуп, несправедлива податкова політика. Дідро виражає своє співчуття жебракові, обібраному народу
Багатогранна просвітительська діяльність і творчість Дідро, подвижництво у виданні «Енциклопедії», сміливі філософські ідеї поставили його в ряди найбільших діячів не тільки французької, але й світової культури