Квитки. Варіант 6.
10. Теорія роману Филдинга
ще тісно примикає до його комедій: достаток діалогів і сценічних ситуацій, з’єднання гротеску з реалістичним зображенням, актуальний політичний підтекст і чітка дидактична установка. Новаторськими в мистецтві прози стали його романи-епопеї («комічний епос у прозі», по визначенню Филдинга) і «Історія Тома Джонса, найди» (1749). У першому з них, задуманому як пародія на самовдоволену у своїй обмеженості пуританську мораль «Памели» С. Ричардсона (Филдинг також передбачуваний автор пародії про Шамеле ендрус), Филдинг, відійшовши від первісного задуму, у формі шахрайського роману дав широку панораму життя англ. провінції 18 в. Головний герой книги в основному фігура службова: досягнення Филдинга-Реаліста, продовжувача традицій Сервантеса, , Филдинг поповнив свою сатиричну кунсткамеру колоритними образами самодурів-поміщиків, ханжей-священиків, аморальних аристократів. Особливе місце в романах займають великі авторські судження (у формі звертань до читача), у яких розгорнута просвітительська програма реалістичного мистецтва. Роман «Амелия» (1752) свідчив про зростаючий соціальний песимізм Ф.; деякі мотиви творів Ф. передвіщали літературу сентименталізму. У творчу спадщину Ф. органічно входить його публіцистика. Видавав ряд журналів.) деякі добутки його сестри, Сари Ф., і Т. Смоллетта. Вплив Филдинга випробував Н. В. Гоголь
Історія Тома Джонса, найди
Історія Тома Джонса, найди (The history of Tom Jo) Роман — епопея (1749)) йому вдається знайти матір підкидька, небагату сільську жінку Дженни Джонс. Олверти не вдається довідатися від її ім’я батька хлопчика, але оскільки Дженни кається у своєму вчинку, сквайр не передає справу в суд, а лише висилає Дженни з рідних місць, попередньо позичивши їй велику суму. Олверти продовжує пошуки батька дитини. Підозра його падає на сільського вчителя Партриджа, у якого Дженни довгий час брала уроки латині. На настійну вимогу Олверти справу передають у суд. Дружина вчителя, що давно ревнувала його до Дженни, обвинувачує чоловіка у всіх смертних гріхах, і ні в кого не залишається сумнівів у тім, що вчитель боячись, що стан Олверти перейде до найди, ненавидить його, намагаючись будь-якими способами опорочити хлопчика в очах його названого батька. Через якийсь час капітан зненацька вмирає, і Бриджет стає вдовою. З раннього віку Том не відрізняється зразковим поводженням. Не в приклад Блайфилу Блайфил з перших же днів завойовує їхню симпатію, оскільки старанно заучує напам’ять всього їхнього наставляння. Але Тому нецікаво повторювати за пихатими й зарозумілими наставниками прописні істини, і він знаходить собі інші заняття.) що Том продав свою Біблію й коня, подарований йому Олверти, і виручені гроші віддав сім’ї сторожачи, Блайфил і обоє вчителі в гніві обрушуються на юнака, уважаючи його вчинок гідним осудження, тоді як Олверти торкнуть добротою свого улюбленця. Є й ще одна причина, що змушує Тома проводити стільки часу в сім’ї сторожачи: він закоханий у Молли, одну з його дочок. Безтурботна й легковажна дівчина відразу ж приймає його залицяння, і незабаром її сімейство довідається про те, що Молли вагітна. Ця звістка миттєво розноситься по всій окрузі. Софія Вестерн, що давно вже любить Тома, вдається у відчай. Він же, що звик бачити в ній тільки подругу своїх дитячих ігор, лише тепер зауважує, як вона розцвіла. Непомітно для себе самого Том усе більше привязивается до дівчини, і згодом ця прихильність переростає в любов. Тім глибоко нещасний, оскільки розуміє, що тепер зобов’язано женитися на Молли. Однак справа приймає несподіваний зворот: Том застає Молли в обіймах свого вчителя, філософа Сквейра. Через якийсь час Том довідається, що Молли вагітно зовсім не від нього, у силу чого вважає себе вільним від яких би те не було зобов’язань перед нею.) всі інші, у тому числі й Блайфил, стурбовані лише своєю часткою в спадщині. У будинок прибуває посильний і приносить повідомлення про те, що Бриджет Олверти, що на кілька днів відлучилася з маєтку, раптово померла. До вечора того ж дня сквайрові легшає й він явно йде на виправлення. Тім так щасливий, що навіть смерть Бриджет не може затьмарити його радість. Бажаючи відсвяткувати видужання названого батька, він напивається доп’яна, що викликає осуд навколишніх.) про неварте поводження Тома в той самий день, коли Олверти був на волосок від смерті. Оскільки все слуги були свідками буйних веселощів підпилого Тома, Блайфилу вдається переконати сквайра в тім, що Том радувався його близькій кончині й тому, що незабаром стане власником чималого стану. Повіривши Блайфилу, розгніваний сквайр виганяє Тома з будинку
Том пише Софії прощальний лист, розуміючи, що, незважаючи на його палку любов до неї, тепер, коли він приречений на скитания й злидарське життя, воно не має права розраховувати на її розташування й просити її руки. Тім залишає маєток, маючи намір податися в матроси. Софія, отчаявшись ублагати батька не видавати її заміж за ненависного їй Блайфила, тікає з будинку
У провінційному готелі Том випадково зустрічає Партриджа, того самого вчителя, якого Олверти колись вислав з його села, уважаючи його батьком найди. Партридж переконує парубка в тім, що постраждав безвинно, і просить дозволу супроводжувати Тома в нього мандрівках
По шляху до міста ептону Том рятує від рук ґвалтівника жінку, якусь миссис Вотерс. У міському готелі миссис Вотерс, що відразу сподобався красень Том, з легкістю спокушає його.
У цей час Софія, що направляється в Лондон, у надії знайти притулок у старої приятельки їхньої сім’ї, також зупиняється в ептонской готелю й з радістю довідається, що Том перебуває в числі постояльців. Однак, почувши про те, що він змінив їй, розгнівана дівчина в знак того, що їй все известно про поводження коханого, залишає в його кімнаті свою муфту й у сльозах залишає ептон. Завдяки щасливому випадку в тім же готелі зупиняється й кузина Софії, миссис Фитцпатрик, що втекла від свого чоловіка, негідника й розпусника. Вона пропонує Софії разом ховатися від переслідувачів. Справді, відразу після від’їзду втікачок у готель прибувають розлютований батько Софії й містер Фитцпатрик.
Ранком Том догадується, чому Софія не захотіла його бачити, і в розпачі залишає готель, сподіваючись наздогнати свою кохану й одержати неї прощення
У Лондоні Софія знаходить леді Белластон. Та радо приймає дівчину й, почувши її сумну історію, обіцяє їй своя допомога
Том з Партриджем незабаром також прибувають у Лондон. Після довгих пошуків Тому вдається знайти слід улюбленої, але її кузина й леді Белластон перешкоджають тому, щоб він зустрівся із Софією. У леді Белластон є на те й свої причини: незважаючи на те що вона годиться в матері Тому, вона жагуче закохується в нього й намагається спокусити парубка. Тім догадується, чого від нього домагається леді, але проте він не відмовляється від зустрічей з нею й навіть приймає від її гроші й подарунки, тому що в нього немає вибору: по-перше, він сподівається довідатися, де Софія, а по-друге, у нього немає ніяких засобів до існування. Однак у відносинах з леді Белластон Тому вдається зберегти дистанцію. Нарешті Том випадково зустрічає кохану, але та, вислухавши запевнення у вічній любові й вірності, відкидає Тома, тому що не може простити йому зраду. Тім вотчаянии.
У будинку, де Том з Партриджем знімають кімнату, проживає містер Найтингейл, з яким Том відразу ж подружився. Найтингейл і Нанси просить її руки. Сквайр Вестерн, довідавшись про намір Олверти зробити Тома своїм спадкоємцем, з радістю дає свою згоду на їхній шлюб. Закохані після весілля їдуть у село й щасливо живуть удалині від міської суєти