Л. Н. Толстой. «Війна й мир» Кращі мінути життя князя Андрія

Л. Н. Толстой. «Війна й мир» Кращі мінути життя князя Андрія «Всі кращі мінути його життя раптом у те саме час згадалися йому. І Аустерлиц із високим небом, і мертва докірлива особа дружини, і Пьер на поромі, і дівчинка, схвильована красотою ночі, і ця ніч, і місяць — і все це раптом згадалося йому».Кращі мінути життя — що це?

Для князя Андрія це мінути, коли він усвідомлює, що йшов помилковим, шляхом обману, коли зникає ілюзія й перед ним розкривається можливість заново перерішити своє життя. Для більшості людей крах ілюзій — миті страшні, для князя Андрія — прекрасні, кращі в його житті. Тому що вище всього він любить істину, до неї прагне. І щораз, відрікаючись від помилкового шляху, вірить, що тепер він не обманется, тепер знайде свій щирий шлях. Зверніть увагу: йому западають у душу саме миті зречень від колишніх помилок і оман, мінути очищення, відродження. За це й любить Толстой свого героя. І те, що сказано їм про князя Андрію, впрямую ставиться й до Пьеру, і до Наташе, і до князівни Марье.

Всі улюблені герої Толстого роблять страшні, трагічні помилки. Але авторові важливо, як вони викупають свою провину, як самі себе судять за ці помилки.На війну 1805 року Андрій Болконский іде, тому що утомився від світського марнослів’я, тому що шукає щирої справи. Але не тільки тому. Саме там, на полях боїв, зможе він уподібнитися своєму кумиру — Наполеонові, знайде «свій Тулон». І із психологічної й з історичної точок зору дуже важливо, що Наполеон одночасно й ворог князеві Андрію, і предмет поклоніння. Важливо, тому що дає психологічний аналіз оман епохи, що романтизувала війну, що оспівувала завойовників і восхищавшейся гарною смертю на поле бою

Для Толстого ж війна — кров і бруд, біль і змушене вбивство собі подібних, «противне людському розуму й всій людській природі подія». До цієї правди веде він свого героя (і читачів): через всі хитросплетення військової кампанії 1805 року, через поле Аустерлица.Нерозривний внутрішній зв’язок війни і її втілення — Наполеона вперше виразно стане саме після аустерлицкого бою. І, розвінчуючи культ війни, Толстой одночасно розвінчує й Наполеона, позбавляє його романтичного ореола

У прагненні князя Андрія самореалізуватися «по образі й подобі» кумира, повторити його шлях Толстому ненависно все: і сам кумир, і бажання збутися в чужій долі. І тоді до князя Андрію приходить приголомшуюче прозріння.Товстої лукавий. Він дасть молодому Болконскому всі, про що той мріє, подарує йому повторення наполеонівської зоряної години. Як ніколи невідомий — ще Буонапарте в битві під Арколе підхопив прапор і захопив за собою війська, так князь Андрій у бої при Аустерлице піднімає прапор

Але прапор це, у мріях нашого героя так що гордо розвівалося над його головою, у реальності виявляється лише важким ціпком, що важко й незручно тримати в руках: «Князь Андрій знову схопив прапор і, волочачи його за ратище, біг з батальйоном». За цей-те мить готова був князь Андрій віддати життя!

Для Толстого саме подання про гарну смерть у бої кощунственно. Тому так різко, так образливо описує він поранення свого героя: «Як би із усього розмаху крепкою ціпком хтось із найближчих солдатів, як йому здалося, ударив його в голову. Небагато це боляче було, а головне, неприємно… «.Біг, волочачи прапор за ратище; упав, начебто його вдарили ціпком… І все заради того, щоб маленький товстий чоловічок вимовив над ним кілька пихатих фраз?! Як безглуздо… Тому що безглуздо цю війну, тому що ганебно прагнення вподібнитися Наполеонові («не створи собі кумир» — одна із заповідей християнства).

И перед очами князя Андрія розкриється чисте високе небо — символ істини. І уривчасті, різкі фрази, породжені сум’яттям бою, переміняються величним, повільним і глибоким оповіданням: «Як тихо, спокійно й урочисто, зовсім не так, як я біг, — подумав князь Андрій, — не так, як ми бігли, кричали й билися… зовсім не так повзуть хмари по цьому високому нескінченному небу. Як же я не видал раніше цього високого неба? І як я щасливий, що довідався його нарешті. Так!

Все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба». Замість колишнього кумира він знаходить високі й вічні цінності, яких не знало колись: щастя просто жити, можливість дихати, бачити небо, бути. Кожний з вас, звичайно, зіштовхувався з курйозними ситуаціями і язиковими нісенітницями в різних публікаціях, у мовленні навколишніх. Спеціально для подібних язикових казусів відкрита рубрика . Надсилайте свої знахідки. Ми чекаємо ваших листів Доставка води в Нижньому Новгороді — . Реклама Нерухомості Винтернете.

Бізнес-Сайт під ключ 3500 руб — .