Л. Н. Толстой. «Війна й мир» Росіянин граф із французьким ім’ям Він з’являється на перші ж сторінках «Війни й миру» у салоні Ганни Павлівни Шерер. Парубок, безглуздого й непривабливий: «товстий, вище звичайного росту, широкий, з величезними червоними руками». Величезний і незграбний, він ніяк не в’яжеться з витонченою обстановкою салону, бентежить і шокує навколишніх
Але не тільки — він і вселяє страх. Ганну Павлівну страшить погляд юнака, «розумний, боязкий, спостережливий, природний». Такий Пьер. Поки ще навіть не Пьер Безухов, не граф Петро Кирилович, а всього лише «мсьє Пьер» — бастард, незаконнонароджений син російського вельможі; і в салоні фрейліни Шерер його приймають лише «про всякий випадок»: а раптом так граф Кирило офіційно визнає синка… Товстої любить відразу привертати увагу читача до улюблених своїх героїв, супроводжувати їхню першу появу на сторінках ефектами, що запам’ятовуються: підкресленої отстраненностью від навколишніх різко виділяється князь Андрій; галасливо вбіжить у вітальню маленька Наташа… Пьер з’являється в залі, порушивши чинну атмосферу: буде невлад відповідати на питання; щиро й пекуче брати участь у суперечці про Наполеона, хоча опоненти абсолютно байдужі й до предмета суперечки, і до самому Пьеру; замість звичних відточених фраз — «бубонити щось незрозуміле»… І ми відразу запам’ятаємо цього героя, зацікавимося їм, оборотний на нього особлива увага
Дивно: виховувався в Парижу — і не вміє поводитися в суспільстві, точно із села приїхав! І лише пізніше ми зрозуміємо, що безпосередність, щирість, гарячність — сутнісні риси Пьера, ніякому нівелюванню ні в якому суспільстві не піддаються. Ніщо й ніколи не змусить його змінити собі, жити по загальній усередненій нормі, вести безглузді розмови для світського времяпрепровождения.Образ Пьера — центральний у всій образній системі роману. І насамперед тому, що саме він був у центрі сюжету первісного задуму книги про декабриста, що повернувся з посилання. І як би не змінювався, як би не переплавлявся в думках автора герой того сюжету, якісь основні риси в ньому не могли не залишитися.Хто ж міг стати хоч віддаленим прототипом Пьера?
Одним з деяких, що пережили Сибір і повернулися в центральну Росію декабристів, був Іван Іванович Пущин, Великий Жанно, людина не тільки видатного розуму, але й саме втілення доброти, щиросердечний щедрості, інтелігентності у вищому змісті слова. Пущин аж ніяк не сама характерна фігура декабризму, навпроти — сама загадкова. Не будемо ідеалізувати декабристів. Згадаємо: Павло Пестель готовий був заради перемоги, заради щастя Батьківщини жертвувати не тільки життям своею, але й чистотою рук — він ішов і на царевбивство, і на наступну показову страту царевбивць, щоб першим подати приклад абсолютного проходження законності. Непогодженість у середовищі декабристів, роз’єднаність членів різних суспільств, різниця їхніх устремлінь не дозволяють однозначно говорити про «фігуру декабриста», не прибігаючи до штампів, до свідомої брехні
Толстого, як завжди, цікавить не явище в чистому виді, але його історико-психологічні характеристики. І тому він вільний вибирати серед членів таємних суспільств свого героя. І вибирає людини, близького не до «пестелевскому» типу, а до «пущинскому». Полум’яні романтики Кюхельбекер і Рилєєв, людина «римських чеснот», «росіянин Брут» Пестель — таке загальне враження про декабристів. Товстої шукає й знаходить у декабризмі своє. І тоді в салоні фрейліни Шерср з’являється юний «мсьє Пьер». Чому ж все-таки він протягом усього роману так і залишиться Пьером, чому не стане для автора, для друзів, для читачів Петей, Петром Кириловичем, графом Петром Безуховим?
В ім’ї героя дивно відбилося його особливе положення у всій художній системі «Війни й миру». Роман побудований як сімейна хроніка, історія народу сприймається крізь призму сімейної історії. Пьер на цьому тлі унікальний: за ним єдиним немає нікого, офіційно визнаний і улюблений батьком, воно так і не довідається свого батька, нічого не зможе від нього перейняти. Пьер споконвічно позбавлений сім’ї, він починається із себе. Усе, що становить сутність особистості цього героя, відбиває не характерні риси його роду, а загальні риси народного характеру. За ним ніхто не коштує — і вгадується сама Росія початку століття: преклоняющаяся перед Заходом, особливо перед Францією, і воююча з нею; те робко, те пильно вдивляється в темну, ще зовсім не розгадану масу селянства; презирающая саме себе й приписивающая собі доля націй богоносцев…
Саме тому Пьеру, і тільки йому, дано буде в епілозі роману створити істинно ідеальну сім’ю (зерно й оплот націй, по переконанню Толстого), що сполучить кращі риси Болконских і Ростових, помножені на нього, Пьера, особистість і духовний досвід.Як і всі улюблені герої Толстого, Пьер пройде свій шлях «від Наполеона до Кутузова», навчиться дізнаватися й зживати в собі наполеонівські устремління. І це дуже значимо з історичної точки зору: «толстовський» декабрист не одержимо наполеонівськими ідеями, духовно чистий.Шлях Пьера відзначений не меншими помилками й оманами, чим шлях князя Андрія. Більше того, Толстой підкреслює паралелізм їхніх доль: в обох ранній безглуздий шлюб, що приніс багато мучень, друга любов — щире й одухотворена; захоплення фігурою Наполеона; моменти самозвеличання й самознищення
Це, зрозуміло, невипадково. Занадто багато загального в настільки різних героїв; при всій їхній індивідуальній несхожості, вони об’єднані в один історико-психологічний тип, їхнє кревне споріднення — у приналежності до кращих синів Росії першої чверті XIX століття
И особисті їхні долі будуються в прямої залежності від долі Батьківщини — не тільки собитийная канва, але й ідейно-моральні установки епохи у своєму розвитку формують життєвий шлях Пьера й князя Андрія. Кожний з них, дуже по-своєму, проходить по загальним для обох колам Ада. Якщо Ви прагнете облаштувати свій будинок зі смаком, Вам потрібні межкомнатние на замовлення. VEK не вимагає особливих зусиль