Л. Н. Толстой. «Війна й мир» Російський граф із французьким ім’ям

Л. Н. Толстой. «Війна й мир» Росіянин граф із французьким ім’ям Першою трагічною помилкою Пьера став шлюб з елен. Автор докладно оповідає про всі хитрості сім’ї Курагиних, що домагалися й домоглася цієї весілля. Про те, як затягали розпусні елен і князь Василь наївного Пьера, як вчасно прибігли з іконою благословляти — і вирвали в упорствующего нареченого речення, яку неварту гру затіяли з ним фрейліна Шерер і її кружок. І, описавши все це, Толстой пильно вдивляється в нещасного Пьера: як він сприймає случившееся, кого обвинуватить у своєму безглуздому шлюбі?

И Пьер бере свою першу перемогу: він обвинувачує себе. Не аморальних людей, що зіграли на його молодої недосвідченості, а себе, нічого не сумели їм протиставити, що поддались. Це не має нічого загального ні із сухозлітним «всепрощенням», ні з пізніми масонськими прагненнями Пьера.

Духовна установка Пьера споконвічно опирається на принцип щирої моральності: насамперед суди самого себе.Другим серьезнейшим випробуванням стане для Пьера несподівана дуель. Ображений Долоховим, він кидає виклик і виявляється знову залученим у чужу й далеку гру. Здавалося б, результат дуелі — торжество справедливості: уперше взявши в руки пістолет, Пьер ненавмисно попадає у свого кривдника

Але чи співчуває цій справедливості Толстої, чи тріумфує сам переможець? «Пьер схопився за голову, повернувшись назад, пішов у ліс, крокуючи цілком по снігу й уголос присуджуючи незрозумілі слова: «Нерозумно… нерозумно! Смерть… неправда…

» — повторював він, морщачись». Цей епізод і його значення блискуче аналізує Е.

Маймин: «Після всього, що відбулося з ним, особливо після дуелі з Долоховим, безглуздої представляється Пьеру все його життя. Пьер переживає глибока щиросердечна криза. Криза, пережита Пьером, — це й сильне невдоволення собою, і пов’язане із цим бажання змінити своє життя, побудувати її на нових, добрих початках. Розірвавши із дружиною, Пьер, по шляху в Петербург, у Торжке, чекаючи на станції коней, лежить на шкіряному дивані й думає: » …А я стріляв у Долохова за те, що порахував себе ображеним, а Людовика XVI стратили за те, що вважали злочинцем; а через рік убили тих, хто його стратив, теж за щось. Що погано?

Що добре? Що треба любити, що ненавидіти?

Для чого жити й що таке я…» Хід думок Пьера тільки по самому поверхневому враженню може здатися безладним. Для нього і його дуель із Долоховим, і страта Людовика XVI є подіями принципово одного ряду. Це події, що мають відношення до життя — і, отже, до історії… Може бути, сам Пьер це усвідомлював не до кінця, зате це знав, і до кінця в цьому був упевнений, Лев Толстої» (Маймин Е. А.

Лев Толстої. Шлях письменника. М.

, «Наука», 1980).Наскільки теперішній жах Пьера перед пролитою їм кров’ю відрізняється від добросердого схвалення вбивства, висловленого їм у салоні Ганни Шерер, у бесіді про Наполеона й страченого герцога енгиенском. Торжок став для Пьера його Аустерлицем, на цій поштовій станції він відрікся від раннього свого морального бонапартизму й зажадав нового шляху. Цей шлях указав йому масон Баздеев.

Відзначимо тут ще одне: найважливішу рису, що відрізняє Пьера від князя Андрія. Будучи сином Миколи Андрійовича Болконского й нескінченно шануючи батька, князь Андрій, захоплюючись кумирами, не шукає духовного наставника: цю роль грає його батько, і грає блискуче. Сирота в повному розумінні слова Пьер переповнений безадресним синовним почуттям, він постійно шукає духовного керівника

Саме так ставиться він спочатку до князя Андрію, потім до Баздееву, до Платона Каратаеву. Він весь відкритий духовному наставництву, шукає його: і це один із самих потужних факторів формування й прояву особистості Пьера. Невипадково А.

Жук назвала цього героя «фігурою «сводящей», що стуляє різні моральні сфери «Війни й миру» (Жук А. А. Російська проза другої половини XIX століття

М., «Освіта», 1981).

Звертання Пьера до «Суспільства вільних мулярів», до масонів зрозуміло: Баздеев пропонує йому можливість почати життя «з нуля», відродитися в новому, очищеному стані. Але воно виправдано й історично: відомо, що через масонство пройшли майже всі декабристи. І шукали вони в масонстві того ж, що й Пьер — морального очищення. «Декабристи були людьми оголеної, гранично чуйної совісті. Саме такими їх бачив і розумів Толстой. Веління совісті, моральний пошук вели їх одночасно й до соціального протесту, і до потреби особистого вдосконалювання

Тяжіння до вихідних ідей масонства й революційність декабристів виявлялися речами сумісними й у якімсь ступені навіть зв’язаними. Тією самою мірою сумісн і зв’язаними є в житті Пьера Безухова його вступ у масонську ложу і його участь надалі в секретному суспільстві…» ( Маймин Е. А. Лев Толстої. Шлях письменника. М.

, «Наука», 1980).Долю Пьера Лев Толстої вишиковує як ланцюг не логічних, а історичних закономірностей. Не будучи військовим, він їде на Бородінське поле, тому що історично для перемоги необхідно духовна участь усіх, кому дорога Батьківщина (і Толстой змусить нас побачити цей бій очами Пьера: тому що йому бачиться не хитросплетення диспозицій, але таємний зміст що відбувається, його моральна основа).

Пьер залишиться в Москві, щоб убити Наполеона — і врятує дівчинку, і розбудить у теперішньому вбивці Даву людини. І, нарешті, у плівку, позбавлений волі, знайде шлях до волі внутрішньої, причаститься до народної правди й до народної моралі.Зустріч із Платоном Каратаевим, носієм народної правди — епоха в житті Пьера.

Як і Баздеев, Каратаев увійде в його життя духовним учителем. Однак вся внутрішня енергія особистості Пьера, весь лад його душі такі, що, з радістю приймаючи пропонований досвід і життєву концепцію своїх учителів, він не підкоряється їм, але, збагачений, іде далі своїм путем.

И цей шлях; на думку Толстого, єдино можливий для істинно моральної людини. За матеріалами: Долинина Н.

Г. По сторінках «Війни й миру». Замітки про роман Л.

Н. Толстого «Війна й мир». — Спб.

: «Ліцей», 1999. Жук А. А.

Російська проза другої половини XIX століття. М., «Освіта», 1981. Маймин Е. А.

Лев Толстої. Шлях письменника. М., «Наука», 1980. Монахова О. П.

, Малхазова М. В. Російська література XIX століття. Ч.1. — М.-1994.

Для тих, хто закінчує школу й готується надходити у вуз, відкритий розділ Скляні двері ціна розсувні скляні двері