Твір по літературі: Легенда про ларре по оповіданню М. Горького «Баба изергиль». М. Горький став писати свої перші оповідання в 90-е роки дев’ятнадцятого сторіччя. Це був час бурхливого розвитку капіталізму в Росії. Убожіючи й голодне село рушила в місто в пошуках роботи й шматка хліба, селяни поповнили собою ряди босяків, життя яких майбутній письменник добре довідався під час своїх скитаний по Русі Творчість М. Горького того років носить романтичний характер, відбиваючи прагнення народу до кращого життя Одним з найкращих оповідань романтичного періоду у творчості письменника є написаний в 1895 році оповідання «Баба Изергиль». Пафосом цього добутку є твердження волі й волі як головної і єдиної цінності. Але письменник ратує не за особисту волю людини, хоча вона також для нього дуже важлива, а найбільше за волю всього народу, за справедливого суспільного лада, за гідне й щасливе життя всіх людей своєї багатостраждальної країни В «Бабі Изергиль» Горький звертається до жанру літературної легенди, тому що він дає можливість авторові коротко, ємко, яскраво й впечатляюще оспівати все краще, що може бути в людині й засудити порок.
Улюблений герой письменника Данко пожертвував собою заради порятунку свого народу. Його антипод Ларра жертвує навколишніми для досягнення своїх егоїстичних цілей, для твердження своєї особистої волі Данко — альтруїст, Ларра — егоїст. На цьому протиставленні, тобто за допомогою антитези розкривається основна ідея оповідання про сенс життя: згубність крайнього індивідуалізму й велич подвигу борця за волю народу Легенда про Ларре входить у першу частину оповідання, але являє собою закінчений добуток, нерозривно пов’язане із загальною темою й ідеєю. Повідала історію страшної долі Ларри сама баба Изергиль. Напевно, вона почула легенду від своєї матері, а та — від своєї, так живе це повчальне сказання тисячу років, застерігаючи людей від зла себелюбності й байдужості. Починається легенда зі своєрідного зачину, що переходить в експозицію: «Багато тисяч років пройшли з тої пори, коли трапилося це. Далеко за морем, на схід сонця, є країна великої ріки … там жило могутнє плем’я людей, вони пасли череди й на полювання за звірами витрачали свою силу й мужність, бенкетували після полювання, співали пісні й грали з дівчинами».
Ларра — син жінки й орла. Мати привела його до людей у надії, що він буде щасливо жити серед подібних собі. Ларра був таким же як всі, «тільки ока його були холодні й горді, як у царя птахів». Юнак нікого не поважав, нікого не слухав, тримав себе зарозуміло й гордо. У ньому була й сила, і краса, але він відштовхував від себе гординею й холодністю. Ларра поводився серед людей, як ведуть тварини в череді, де найсильнішому дозволене все. Він убиває «перекірливу» дівчину прямо на очах у всього плем’я, не відаючи, що тим самим підписує собі вирок бути знедоленим всю оставшуюся життя.
Розгнівані люди вирішили, що: «Покарання йому — у ньому самому!», — відпустили його, дали йому волю Природа в романтичних творах Горького живе й дихає, співчуває й обурюється. Автор завжди використовує прийом уособлення, що допомагає йому передати «загальний щиросердечний стан моменту», переживання героїв. Як тільки люди прийняли рішення про звільнення Лари: «Гримнув грім з небес, — хоча на них не було хмар.
Це сили небесні підтверджували мовлення мудрого…». Горький використовує різні образотворчі засоби. Гіпербола (надмірне перебільшення): «У нього стріляли, але стріли не могли простромити його тіла, закритого невидимим покривом вищої кари». Яскраві метафори: «У його очах було стільки туги, що можна було б отруїти нею всіх людей миру…». Ларра теж робить «подвиги» потребуючої рішучості й безстрашності, він твердий у відстоюванні свого права «бути першим на землі». Але всі його сили й устремління тільки лише для його особистої вигоди. У результаті — нерозуміння й самітність Від Ларри відступилися земля й небо, життя й смерть.
Тепер життя для нього — безперервне мучення, тому що самий закоренілий егоїст і себелюб не може винести вічної самітності. Похмурою тінню скитается він по світлу, перетворившись у морок і жах. Не тепло, не вогонь, не іскри добра він залишив на землі, а порожнечу й страх Герої романтичних творів Горького — люди виняткові. Позитивний герой — носій всіх чеснот, негативний — всіх пороків. Данко — молодий красень. Изергиль говорить, що гарні завжди сміливо. Але адже й Ларра гарний і сміливий.
Розходження їх у тім, що Данко гармонічно, він гарний внутрішньо й зовні. Ларра ж внутрішньо потворний. Критерій краси або неподобства — це здатність любити. Данко наділений винятковою любов’ю до людей, Ларра — винятковою любов’ю ксебе. «От так була уражена людина за гордість», — містить своє оповідання про Ларре Баба Изергиль.
Читаючи легенду, ми постійно почуваємо присутність цієї мудрої оповідачки, її погляд на поводження героїв. Гіркий використовує прийом «оповідання в оповіданні», тому що він надає більшу поетичність і своєрідність оповіданню. Изергиль — не тільки прекрасна сказательница, але й навчений досвідом, по своєму сміливий і відкритий людина Легенду обрамляє прекрасний пейзаж південної ночі. Він навіває думки про вічність, про красу, гармонію миру й про любов, жертовної, щирої, що переборює всі перешкоди