Михайло Опанасович Булгаков народився в травні 1891 р. у Києві в сім’ї доцента Київської духовної академії. По закінченні гімназії він в 1909 р. надійшов на медичний факультет Імператорського університету св. Володимира, що закінчив в 1916 р. і був негайно покликаний в армію. Протягом декількох місяців він працював військовим лікарем у Кам’янець-Подольске й Черновицах. Незабаром, однак, його фронтова служба скінчилася. Улітку 1916 р. Булгакова відрядили в розпорядження Смоленського губернатора, і він одержав призначення служити земським лікарем в одному із самих глухих куточків Смоленської губернії — у селі Никольское Сичевского повіту
Лише восени 1917 р. Булгакову вдалося перебратися у В’яземську міську земську лікарню, а в лютому 1918 р. він був звільнений з військової служби й повернувся разом із дружиною в Київ. Улітку 1919 р. його мобілізували в Червону армію, але через короткий час він перебіг на сторону білих і в наступні місяці працював лікарем — спочатку в Грозному, потім у Владикавказе.
Відхід Булгакова з медицини
У лютому 1920 р. Булгаков назавжди залишив медицину й зробився штатним журналістом провідної місцевої газети «Кавказ». Розгром денікінської армії поклав кінець його благополуччю, що налагоджувалося. Під час відступу Добровольчої армії хворий тифом Булгаков не зміг виїхати із Владикавказа й залишився в Радянській Росії
У травні 1921 р., коли підсилилися репресії проти колишніх білогвардійців, Булгаков порахував за краще переїхати спочатку в Тифлис, а потім у Батум. Однак тут він не мав ні найменшої надії на літературний заробіток і наприкінці вересня разом із дружиною переїхав у Москву. У той час у столиці було дуже голодно, лютувало безробіття. Перший час Булгакови жорстоко бідували. Його дружина згадувала пізніше: «Бувало так, що в нас нічого не було — ні картоплі, ні хліба, нічого. Михайло бігав голодний». Але поступово, установивши зв’язку з різними газетами, Булгаков став подрабативать писанням фейлетонів і репортажів. Він написав їх за цей час безліч — більше сотні