Лірика — Так чи знаєте ви, що ви поет — і поет щирий? В. Бєлінський Поетичний мир Некрасова дивно багатий і різноманітний. Талант, яким щедро нагородила його природа, і надзвичайна працьовитість допомогли поетові створити таку багатоголосу й співучу лірику Поговоримо про політичну, цивільну лірику Некрасова. Зустріч із В. Г.
Бєлінським зіграла більшу роль не тільки в житті, але й у творчості Некрасова. У поета немає особистого життя без творчості, вони завжди взаємозалежні. Одна відбивається в інший, впливаючи й взаємодіючи один з одним. Під безпосереднім впливом демократичних ідей Бєлінського поетом створені чудові вірші: «Батьківщина», «Трійка», «Перед дощем», » чиЇду вночі по вулиці темної…», «Учорашній день, години в шостому…» Вірш «Батьківщина» багато в чому автобиографично.
Автор, зображуючи справжні події життя, яким він був свідок, творчо їх переосмислює. Вірш це навіяно дитячими спогадами про життя в Грешневе. Воно викриває кріпосництво, деспотизм, повну затурканість селян. Поет описує садибу: Де рій подавлених і трепетних рабів Заздрив життю останніх панських псів І тільки тот один, хто всіх собою давив. Вільно й дихав, і діяв, і жив… Тема викриття кріпосництва й самодержавства, любов до простої людини, співчуття скривджен і пригнобленим проходить червоною ниткою через всю творчість Некрасова. Весь жах і безправ’я самодержавної Росії поет зумів відбити в дуже короткому, але дивно ємному по змісту вірші: Учорашній день, години вшестом. Зайшов я на Сінну; Там били жінку батогом, Селянку молоду Ні звуку із грудей її.
Лише бич свистів граючи.» І Музі я сказав: «Дивися! Сестра твоя рідна!» Тема Музи, жінки, матері проходить через всю творчість Некрасова, починаючи від ранніх віршів «У дорозі», «Трійка», «Бура» до зрілих добутків шістдесятих-сімдесятих років «Мороз, Червоний ніс», «Орина, мати солдатська», «Коробейники». У Некрасова, як ми вже відзначали, немає чисто любовної лірики. Вона вся просочена цивільним почуттям. У вірші «Поет і громадянин» Некрасов ставить знак рівності між цими двома словами, призиваючи поета опам’ятатися від млості й бездіяльності, увімкнутися в боротьбу за благо народу. Із твоїм талантом соромно спати.
Ще стидней у час горя Вроду долин, небес і моря І пещення милої оспівувати… Вірш написаний у формі діалогу — суперечки громадянина з поетом, що призиває талановитого поета підняти свій голос у захист знедолених, убогих, сірих. Він виконає свій борг, якщо полегшить доля хоча б одному, але поет здатний допомогти тисячам, він не повинен мовчати: А ти, поет, обранець неба, Глашатай істин вікових, Не вір, що незаможний хліба Не коштує віщих струн твоїх. Поет сумнівається в могутності сил своїх, у можливості виявити ці сили на благо Батьківщини.
Але громадянин надихає його на подвиг в ім’я суспільного блага: Поетом можеш ти не бути Але громадянином бути зобов’язаний Що ж таке — громадянин? Це людина, що ответствен за все происходящее на Батьківщині, переживає невдачі й радується досягненням країни. Він носить її виразки, як свої. Багато віршів поет присвятив конкретним людям, щирим борцям за щастя Росії: «Пам’яті Бєлінського», «Російському письменникові», «Тургенєву», «Пророк», присвячене Чернишевському. У них поет говорить про духовно близькі йому людях, однодумцях і соратниках по боротьбі: Узи дружби, сполучників серцевих — Усе порвалося: мені з дитинства доля Посилала ворогів довговічних, А друзів несла боротьба. Багато віршів Некрасова присвячені опису народного, сільського життя. Некрасов ріс на Волзі.
Образ великої російської ріки постійно зустрічається в його добутках. Зв’язок Некрасова з рідним краєм протягом всього життя постійно впливала на його творчість: А там, у глибині Росії — Там вікова тиша. Лише вітер не дає спокою Вершинам пришляхових верб, І вигинаються дугою, Цілуючись із матір’ю-землею, Колосся нескінченних нив… Вірш «Елегія» гідно завершує лірику Некрасова.
У ньому поет говорить, що народна тема не може застаріти, поки є нещасна й знедолені, поезія не може відвернутися від цієї теми, не бачити її. Я ліру присвятив народу своєму Бути може, я вмру невідомий йому Але я йому служив — і серцем я спокійний. Пускай завдає шкоди ворогові не кожний воїн, Але кожний у бій іди! А бій вирішить доля… Осягнути неосяжне неможливо.
А лірика Некрасова багатоводна, як ріка. Ми торкнулися лише малої її частини. Некрасов же відбив у своїй творчості все різноманіття й складність життя. Його поезія невичерпна, як народна мудрість, і прекрасна, як Росія, який він служив, на вівтар якої поклали свій талант і життя Сіяйте розумне, добре, вічне Сіяйте! Спасибі вам скаже серцеве Російський народ…- призиває поет идущих за ним. Це своєрідний заповіт нащадкам великого російського поета.