Луків Вл. А.: Французька література від джерел до початку новітнього періоду. XVIII століття
Сповідь (добуток Ж. Ж. Руссо)
.
«Я вживаю справу безприкладне, котре не знайде наслідувача. Я хочу показати своїм побратимам однієї людини у всій правді його природи — і цією людиною буду я». Так починається ця книга Руссо. Він писав її під час скитаний, працював уривками, боячись, що вороги викрадуть рукопис. Опис подій життя Руссо обривається на 1765 р., коли гоніння після опублікування «емиля» досягають кульмінації: населення, підбурюване реакціонерами, закидає каменями будинок Руссо, потім влади наказують йому в 24 години покинути інший будинок — і великий мислитель стає мандрівником, якому ніде немає притулку.)»Сповіді» всеосяжні: на прикладі свого життя, розказаної із граничною правдивістю, роз’яснити, що є людина, який щирий зміст його життя, які шляхи досягнення істини й досконалості. Універсальність завдань породжує багатогранне висвітлення долі письменника, багатоплановість оповідання (можна говорити про інтимно-ліричному, конкретно-побутовому, соціальному, філософському планах). Універсальність позначається в синтетичному жанрі добутку, що растворили в собі, що слили воєдино риси автобіографії, мемуарів, роману, трактату й інших жанрів. В «Сповіді», особливо в першій частині, що включає 1″виховання почуттів». Почавши оповідання про себе із самого народження, письменник не приховує провин дитинства і юності, але показує, як під впливом доброчесних прикладів, зіткнення із природою, завдяки споконвічній доброті серця його почуття облагороджуються, формується його моральна свідомість. Вершина сентименталистских тенденцій — образ пані де Варанс. Руссо знайшов для нього особливо ніжні фарби, опоетизував її зовнішній і внутрішній вигляд.)»Сповідь» Руссо випереджає критичний реалізм XIX століття. Реалістам був близький образ талановитої людини з народу, змушеного пробиватися в жорстокому світі егоїзму й розрахунку. Такий, наприклад, герой роману Стендаля «Червоне й чорне» Жюльен Сорель. Не випадково Стендаль називає серед улюблених книг свого героя «Сповідь» Руссо. В «Сповіді» виявляється близькість до реалістичного зображення характеру героя й у його зв’язку із соціальними обставинами його життя. Особливо це виявилося в сфері опису почуттів. Руссо виступає безпосереднім попередником реалістичного психологізму XIX століття
У другій книзі «Сповіді» є такий епізод: в 1728 р. Руссо, служачи лакеєм у будинку однієї графині, украв стрічку, а коли злодійство виявилося, звалив провину на молоду куховарку Марион. Автор розкриває свою психологію в момент злочину — і виявляється, що їм керували самі суперечливі почуття. Це місце в «Сповіді» — один з перших зразків опису діалектики почуттів. У другій частині «Сповіді» виникає не знаючий собі рівних у літературі XVIII століття peaлистический портрет Парижа, його богатих і злиденних кварталів, життя аристократії, діяльності просвітителів. Незважаючи на розрив з Вольтером, Руссо зізнається у своєму юнацькому преклонінні перед ним. Розлад з Дідро не заважає письменникові охарактеризувати його як одного з найвидатніших людей свого часу. Він згадував про допомогу, що Дідро зробив починаючий свій шлях мислителеві
Руссо зобразив всі шари паризького суспільства, від короля до служниці. Про короля Руссо говорить без усякої підлесливості. З позицій демократа письменник критикує дворянське суспільство. Трагедія Руссо полягала в тім, що, ненавидячи аристократів, він змушений був жити в їхніх будинках, приймати їх далеко не завжди щиру підтримку. Париж, провінція, Швейцарія, Італія, що з’являються на сторінках «Сповіді», з’являються крізь призму особистого світосприймання Руссо, через мир його почуттів. Ліричний початок пронизує всю книгу. Велике місце займає в ній опис творчої діяльності Руссо, самого процесу створення «Сповіді». Ці особливості добутку дуже вплинули на романтичну літературу. «Сповідь» коштує в джерел романтичного «ліричного», або «особистого», роману. Романтик Мюссе назвав свій роман «Сповідь сина століття».
В XVIII сторіччі особливо помітними були предромантические риси твору Руссо. Тому «Сповідь» можна розглядати як одну з вищих крапок предромантического руху у Франції. Трагічне положення генія у ворожому йому суспільстві описано в «Сповіді» з небаченою силою емоційного впливу. От чому якщо в XVIII столітті про Руссо говорили насамперед як про автора «Нової елоизи», те в XIX і XX століттях найбільший вплив стала робити «Сповідь». Це найбільша книга французької літератури XVIII століття. Вона й зараз зберігає величезне значення для формування духовного миру людини
Текст: Rousseau J. J. Oeuvres complegrave;tes: v. 1