Луків Вл. А.: Гердер Иоганн Готфрид.
— 18.12.1803, Веймар) — німецький філософ, естетик, просвітитель, один з основоположників культурологічного знання як самостійної науки.) «Бури й натиску» у трактатах «Про новітню німецьку літературу. Фрагменти» (1766, «Шекспір», «Уривок з переписки про Оссиане й пісні древніх народів» (опубліковане в 1773 р. у збірнику «Про німецький характер і мистецтво» разом з Ґете). Гердер також написав драми «Брут» (1774), «Розкутий Прометей» (1802) і ін., переклав на німецьку мову середньовічні іспанські романси про Сиде, видав збірник «Голосу народів у піснях» (1778, що заклала початку фольклористики й доводив єдність світової літератури.)»Ідеї до філософії історії людства» (4 т., 1784 Гердер розвив думку про розвиток природи як єдиного світового організму від виникнення зірок і планет, рослин і тварин до людини, народів, розвитку індивідуальної людської душі. Далі Гердером викладається історія азіатських народів, стародавніх греків, римлян, германських, слов’янських і інших народів, останні дві книги присвячені характеристиці середніх століть. естетическим наслідком філософських поглядів Гердера стало визнання рівноправності й неповторності культур різних часів і народів, зокрема подолання негативного відношення классицистов до культури середньовіччя й культурам неєвропейських країн
У статтях про Шекспіра й Оссиане Гердер сформулював нове відношення до народної поезії як прояву народного духу, заклав підстави для культу Шекспіра на противагу культу античного мистецтва, властивому класицизму. Саме Гердер відкрив Шекспіра молодому Ґете, що мало величезні наслідки для німецької літератури. Гердер дуже вплинув на романтиків, які в тому числі перейняли й преклоніння перед Шекспіром
—і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і
Соч.: Samtliche Werke. Bd. 1. С. 228 J. G. Herder. Hdlb., 1987.
Вл. А. Луків