Людина й природа в оповіданні И. С. Тургенєва «Бежин луг» Записки мисливця: Бежин луг Тургенєв И. З

Людина й природа в оповіданні И. С. Тургенєва «Бежин луг» «Записки мисливця» — це книга про російський народ, кріпака селянстві. Однак оповідання й нариси Тургенєва описують і багато інших сторін російського життя того часу. З перших нарисів свого «мисливського» циклу Тургенєв прославився як художник, що володіє дивним дарунком бачити й малювати картини природи. Тургеневский пейзаж психологічний, він пов’язаний з переживаннями й виглядом персонажів оповідання, з їхнім побутом. Свої скороминущі, випадкові «мисливські» зустрічі й спостереження письменник зумів втілити в типові образи, що дають узагальнюючу картину російського життя кріпосної епохи. От така неабияка зустріч описана в оповіданні «Бежин луг».

У цьому добутку автор веде мову від першої особи. Він активно використовує художні замальовки, що підкреслюють стан, характер героїв, їхнє внутрішнє напруження, переживання, почуття. Природа й людина як би перебувають у гармонії, і ця гармонія присутня протягом усього оповідання Спочатку автором описується чудесний жаркий липневий день, коли герой пішов на полювання за тетеревами. Все прекрасно: і погода, і день дивовижний, і полювання вдалося на славу. Початок смеркти, герой вирішив відправитися додому, однак зрозумів, що заблудився.

І природа начебто початку поводитися по іншому: став відчуватися захід вогкості, з’явилася роса, усюди розлилася темрява, ніч наближалася, немов грозова хмара, по лісі літали кажани. Природа немов розуміє людини, його переживання, бути може, співчуває, але нічим не може допомогти. Після довгих блукань мисливець виходить на широку рівнину — Бежин луг, де в тиші в багаття сиділи сільські хлопці й пасли табун коней. Вони розповідали один одному страшні історії.

Мисливець приєднався до хлопцям. Під видом сплячі він, не стискуючи дітей своєю присутністю, слухає їх страшні історії Історії дійсно страшні й моторошні. Підсилюють почуття тривоги й супровідні оповідання цих хлопців різноманітні звуки: шерехи, сплески, лементи Оповідання про русалку супроводжується «протяжливим, дзвенячим, майже стенящим звуком», це був незрозумілий нічний звук, що виникає в глибокій тиші, що піднімається й коштує в повітрі й повільно розноситься й завмирає поступово. Оповідання про потопельника перервали собаки, що зірвалися з місця, з гавкотом бросившиеся від вогню й зниклі в мороці. Історію про батьківську суботу доповнив білий голубок, що зненацька прилетів, покружившийся на одному місці й також зненацька зниклий у нічній імлі.

Цей голуб був прийнятий хлопчиками за «праведну душу», що летіла на небо. Хлопці фантазують, наганяють страху, а природа їм у цьому сприяє, доповнюючи й без того жахливі картини Поступово на героїв напало солодке забуття, що перейшло в дрімоту, дрімали навіть собаки, і коня лежали, «похнюпивши голови». Прекрасно сполучається із цим моментом опис ночі: вузький і малий місяць, чудова безмісячна ніч; зірки, що схилилися до темного краю, все совершенно затихло навкруги; «усе спало міцним, нерухливим, досвітнім сном». От мисливець прокинувся, на сході початок біліти. Просвітліло небо, подув вітерець, випала роса, зарум’янилася зоря, усе стало просипатися, почали лунають звуки, голоси… Наступив новий день, повний бадьорості, надій і віри «Бежин луг» вражає своєю простотою й задушевністю, багатством змісту.

С. Тургенєв не створює ретельно розроблені й виявлені людські характери, а обмежується ескізами, начерками, портретними замальовками, зате в описі пейзажу И. С. Тургенєв — проникливий і прозорливий художник, що вміє помічати й описувати в досконалості всі рухи, звуки й заходи природи. Незважаючи на те що И. С. Тургенєв реаліст, у його добутках присутні риси романтики, а поетична цілісність обумовлена єдністю художньої манери, властивим картинам Тургенєва Жорж Санд сказав про добутки И.

С. Тургенєва: «Яка майстерня живопис!» І із цим неможливо не погодитися, тому що дійсно бачиш, чуєш, почуваєш, переживеш разом з героями, живеш їхнім життям, насолоджуєшся заходом літньої липневої ночі.