Твір по літературі: Людські типи в романі И. А. Гончарова «Обломов» У романі «Обломов» дуже яскраво описані різні типи людських характерів. За словами Н. А. Добролюбова, автор роману прагнув «випадковий образ, що мигнув перед ним, звести в тип, додати йому родове й постійне значення». Однак для того, щоб образи стали типовими, необхідні певної умови. Сам Гончаров писав про цьому так: «…Якщо образи типові, вони неодмінно відбивають на собі — крупніше або дрібніше — епоху, у якій живуть».
Зовнішній вигляд кожного героя дивно гармоніює з його внутрішнім миром. Що, наприклад, нам відомо про зовнішність головного героя? «Середнього росту», «приємної зовнішності», «ока темно-сірі», «колір особи… байдужний», «пухкі руки», «обрюзг не по літам». Крім того, відзначається, що це була людина «з відсутністю всякої певної ідеї, усякої зосередженості в рисах особи». Останнє визначення вже прямо ставиться до внутрішнього миру, психологічному складу Обломова. Іноді він буває по-своєму одухотворена: «Думка гуляла вільним птахом по особі, пурхала в складках чола, потім зовсім пропадала…» І яке ж враження робив Обломов на людей?
«Добряга, мабуть, простота!» — така думка могла зложитися в людини поверхневого. Людина ж «поглубже, посимпатичнее», говориться в романі, після довгого вглядування в особу Обломова «відійшла б у приємному роздумі, з посмішкою». Малюючи портрет Обломова, письменник навіть речі робить частиною його характеру. Так, наприклад, він описує халат Іллі Ілліча: «…як слухняний раб, покоряється самонайменшому руху тіла». Таким чином, психологія Обломова розкривається не тільки завдяки аналізу його щиросердечних переживань, але й через зображення навколишніх його предметів і всієї обстановки, у якій він живе.
Про що б не йшла мовлення — про чи зовнішність головного героя, про вираження його особи, про його думки або почуття — у всім протягають апатія й лінь. Сам Ілля Ілліч дав назву тої непереборної силии, що всьому життю тягла його до дна, поки не погубила остаточно. Він визначив її одним словом — «обломовщина». Характерні риси «обломовщини» втілилися не тільки в образі Обломова, але й в образі його слуги Захара. Цікаво, що, незважаючи на розходження в соціальному стані (адже Обломов — пан, а Захар — його кріпосний слуга), вони те саме що один одному. Обоє виросли на одній і тім же ґрунті, обоє випробували на собі «чарівність обломовской атмосфери, способу життя». Обломовщина руйнуючим образом подіяла не тільки на панів, але й на їхніх слуг.
Вона заразила лінню й тих і інших Якщо зіставити фігури Обломова й Захара, стане зрозуміло, що їхні долі переплелися в такий тугий вузол, що вони вже й існувати друг без друга не могли. Гончаров пише: «Стародавній зв’язок була невигубна між ними». Обломов розпоряджався Захаром, як будь-якою своєю річчю, а Захар хоча й зллився часом на пана за його капризи, при цьому його «поважав внутрішньо». Захар так само, як і Обломов, з тугою згадував Обломовку, що любила, «як кішка своє горище». Цікаво, що Захар, з одного боку, був безмежно відданий Обломову, а з іншого боку — без кінця брехав йому. Крім надзвичайної ліні йому були властиві й інші пороки. Він любив випити й завжди норовив «усчитать» у пана гривенник. Захар також не ладь посплетничать, придумати про пана яку-небудь небилицю. Таким чином, пан і слуга прекрасно доповнюють один одного.
В одному з епізодів Ілля Ілліч подумав про Захара: «Ну брат, ти ще більше Обломов, чим я сам». Обломову й Захарові в романі протиставляються Ольга й Штольц. Це представники зовсім іншого типу характеру. Штольц є уособленням енергії й працьовитості. З Обломовим його зв’язує дитяча дружба — віддана й ніжна, — але при цьому конфлікт між ними очевидний. Це конфлікт не просто двох людей, а двох абсолютно різних способів життя. Навіть зовнішній вигляд Штольца є повним контрастом із зовнішністю Обломова.
За словами Гончарова, Штольц «весь складений з костей, мускулів і нервів, як кревний англійський кінь». Письменник зобразив Штольца гармонічною й цільною людиною, людиною обов’язку. Слова в нього не розходяться зі справою, вона незвичайно працьовитий Штольц — людина діловий, реаліст до мозку костей. Інша справа — мрійливий і непрактичний Обломов. Ця мрійність і непрактичність, може бути, надають йому певний шарм.
Обломов м’якше й душевніше Штольца. Адже не випадково він зачарував серце такої тонкої й одухотвореної дівчини, як Ольга Ильинская. Образ Ольги — один із самих чудових образів російської жінки в класичній літературі. У романі яскраво виражена думка, що жінка може зіграти важливу роль у суспільному житті. Нею володіє пекуча ненависть до «обломовщини», і вона всіма силами намагається врятувати від її свого коханого. Спочатку вона робить це на прохання Штольца й не підозрює про те, що почуття боргу незабаром переросте влюбовь. Високе почуття любові вплинуло не тільки на Обломова, але й на саму Ольгу. Писарєв так написав про це: «Ольга росте разом зі своїм почуттям; кожна сцена, що відбувається між нею й улюбленим нею людиною, додає нову рису до її характеру…
» Любов ця принесла Ользі багато горя. Їй удалося лише на мить вирвати Обломова з «болота» звичної йому життя, а потім «обломовщина» знову «засмоктала» його. Ольга — більше цільна й одухотворена натура, ніж Штольц. Коли вона стала дружиною Штольца, він «зник перед нею, як зникає гарний, але звичайний чоловік перед своєю блискуче обдарованою дружиною». Такі основні людські типи, показані И. А. Гончаровим на прикладі головних героїв знаменитого роману «Обломов».
Їх можна зустріти в Росії й сьогодні — ні обломови, ні штольци не зникли з нашого життя (особливо — перші). Напевно дуже багато з людей можуть виявити в собі часточку Іллі Ілліча Обломова. И — хто знає! — може бути, життя без обломових була б нудна, надто рационалистична й однобока