«Меж ними все народжувало суперечки…» И. А. Гончарів «Звичайна історія»

«Меж ними все народжувало суперечки…» И. А. Гончарів «Звичайна історія» Часто персонажами по-різному характеризуються ті самі предмети і явища, наприклад: «речовинні знаки нематеріальних відносин» Адуев-Старший називає «усякої дрянью», «кар’єра й фортуна», «справа» у свідомості цього героя протистоять «щирим виливам» і т.п. Чому ж дядькові зовсім далекий духовний мир племінника? Справа в тому, що із села Петро Іванович потрапив у Петербург, де без опіки й протекції пробивався по службі: «Я спочатку цілий рік без жалування служив…»; він трудився, щоб досягти комфорту й матеріального добробуту («справа доставляє гроші, а гроші комфорт») і женився тільки тоді, коли зрозумів, що зможе забезпечити дружині заможне існування, Адуев усього досяг сам і пишається цим

Було замолоду Петра Івановича й романтичне захоплення, «перша ніжна любов», свідчення чому ми знаходимо у фіналі роману: і він «любив &l;…&g;, плакав &l;…

&g; над озером, &l;…&g; ревнував, біснувався» і «рвав жовті квіти». Однак пізніше відмовив собі в праві любити й розучився почувати. Блискуче характеризує старшого Адуева фраза, сказана їм після розриву Олександра з Наденькой Любецкой: «Всю теорію любові точно на долоні так і виклав, і грошей пропонував &l;…&g;, і вечерею — і вином намагався», а Олександр «так і реве». Ці слова ємко й точно передають щиросердечне «пристрій» Петра Адуева й видають у Петрові Івановичі людини прагматичного, скептично настроєного, героя відрізняє щиросердечна сліпота й глухота. Він глухий до живого життя, життю душі, воно свідомо відмовився від її колись в ім’я «справи» і «комфорту».

Герой і любить «з розрахунком», і дружить, і живе… Розбиваючи мрії племінника про «вічну любов» і «героїчній дружбі», дядько виступає в ролі спокусника, отакого сучасного Мефистофеля (ситуація спокуси зустрінеться й в «Обломове»). Чим же дядюшка «спокушає» племінника? Комфортом. Оборотний увага й на те, які фонетичні асоціації викликає прізвище Адуева Докладніше про це см.

: Якимова Г. Н. Петро Адуев: ім’я, характер Гончаровские читання. — Ульяновск. 1995]. Мотиви демонізму, «пекельного холоду», що виливається дядьків, теж зустрічаються в романі.Отже, ні однієї загальної крапки не виявимо ми в поглядах дядька й племінника в першій частині «Звичайної історії».

Додамо до цього думка критика й літературознавця В. М. Марковича: «У Гончарова &l;…&g; зіштовхуються дві «страшні крайності»: «один захоплений до навіженства, іншої — ледян до жорстокості». Обидві точки зору відзначені догматичністю й фанатизмом, обидві затверджують себе агресивно, з абсолютною нетерпимістю до інакомислення &l;…&g;.

Очевидно, що перед нами особистості, що сформувалися певним чином і нездатні змінитися без якихось фатальних для них втрат. Для кожного з героїв вихід за межі його споконвічної позиції означає саморуйнування й такі перетворення, які, по суті, рівнозначні загибелі однієї людини й появі іншого. Цю неминучість демонструє епілог, а пояснює її та система мотивувань, що зв’язує точки зору дядька й племінника з формуючим впливом двох життєвих укладів

Гончарів заново відкриває на рівні побуту трагічну правду про «двоемирности» Росії, ніколи відкриту автором «Онєгіна» у сфері духовної культури. Два уклади, що стали читачеві в романі 40-х років, — це саме два мири, у яких люди живуть по-різному й для різного. Хоча різниця їх не так глибока, як та, що відокремила друг від друга мири Онєгіна й Тетяни, перед нами — настільки ж очевидна неможливість зближення й об’єднання протилежностей

Нею й мотивована загостреність діалогічного конфлікту «Звичайної історії». &l;…&g; «Новий порядок» і «благодатний застій» ніяк не повідомляються один з одним: по вираженню Герцена (стосовному, щоправда, до іншої ситуації), «переходячи зі старого миру в новий нічого не можна взяти із собою» Маркович В.

М. Тургенєв і росіянин реалістичний роман XIX століття (30 — 50-е роки). — Л.: Видавництво Ленінградського університету, 1982, с. 82].

4 Кожний з вас, звичайно, зіштовхувався з курйозними ситуаціями і язиковими нісенітницями в різних публікаціях, у мовленні навколишніх. Спеціально для подібних язикових казусів відкрита рубрика . Надсилайте свої знахідки. Ми чекаємо ваших листів Пекуче й задушливо? «Голден Клімат»