6 грудня 1833 року, незабаром після повернення з Болдіна, Пушкін звернувся з листом до Бенкендорфу, просячи дозволу представити його сіятельствові «вірш», що бажав би надрукувати. Треба думати, що те був «Мідний Вершник». 12 грудня рукопис «Мідного Вершника» була вже повернута Пушкіну. «Найвища цензура» знайшла в повісті цілий ряд негожих місць
Ми не знаємо, як поставився до заборони повести сам Пушкін. Останні роки свого життя він провів у строгій духовній самітності й, очевидно, нікого не присвячував у своє внутрішнє життя. У своїх листах він зробився вкрай стриманий і вже не дозволяв собі тої захоплюючої балаканини про усім, що його цікавить, що становить головну принадність його листів з Михайлівського. Навіть у записах свого щоденника, що він вів останні роки життя, Пушкін був дуже обережний і не допускав жодного зайвого слова
У цьому щоденнику під 14 грудня записано: » 11-го отримане мною запрошення від Бенкендорфа з’явитися до нього на інший день ранком. Я приїхав. Мені повертають Мідний Вершник із зауваженнями государя. Слово кумир не пропущений найвищої цензурою; вірші:
И перед младшею столицею
Померкла стара Москва,
Як перед новою царицею
Порфіроносна вдова —
Вимазані. На багатьох місцях поставлений — ? — . Все це робить мені більшу різницю. Я примушений був перемінити умову зі Смирдиним».
Нічого більше не довідаємося ми й з листів Пушкіна. У грудні 1833 року він писав Нащокину: «Тут мав я неприємності грошові: я зговорився було зі Смирдиним і примушений був знищити договір, тому що Мідного Вершника цензура не пропустила. Це мені збиток». Йому ж Пушкін повторював в іншому, пізнішому листі: «Мідний Вершник не пропущений, — збитки й неприємності». Погодину, у відповідь на його питання, Пушкіна повідомив коротко: «Ви запитуєте про Мідного Вершника, про Пугачова й про Петра. Перший не буде надрукований».
Із цих сухих повідомлень можна укласти тільки те, що Пушкін хотів надрукувати «петербурзьку повість» (виходить, уважав її закінченої, обробленої) і що він познайомив з нею своїх друзів
Сам Пушкін вірив, що його рукописи розглядаються безпосередньо государем. Він думав, що й рукопис «Мідного Вершника» повернута йому «із зауваженнями государя». Але в цей час достатнє з’ясовано, що рукопису Пушкіна розглядалися в канцелярії Бенкендорфа й що государ тільки повторював, іноді зберігаючи всі полемічні випади, критичні зауваження цієї канцелярії. Внутрішній зміст «Мідного Вершника», звичайно, цією цензурою зрозумілий не був, але цілий ряд окремих виражень здався їй неприпустимим
До нас дійшла, очевидно, той самий рукопис, що була представлена на розгляд государеві (Пушкін пише: «Мені повернутий Мідний Вершник…»). У цьому рукописі вірші про «померклу Москву», про які Пушкін говорить у щоденнику, закреслені олівцем і збоку відзначені знайомий NB. Знак питання поставлений проти тих віршів, де вперше з’являється Мідний Вершник
Над возмущенною Не Вию
Коштує із простертою рукою
Кумир на бронзовому коні
У другій частині знак питання поставлений проти повторення цих віршів:
Кумир із простертою рукою
Сидів на бронзовому коні
Далі відзначені й підкреслені три останніх вірші в чотиривірші:
Хто нерухомо піднімався
У мороці медною главою,
Того, чиєю волею фатальний
Над морем місто заснувалося
Ще далі відзначені вірші:
ПРО, потужний владар Долі,
Чи не так ти над самою безоднею,
На висоті, вуздою залізної,
Росію підняв дибки?
Нарешті, підкреслені вираження «гордовитий бовдур» і «будівельник чудотворний» і отчеркнути всі вірші, починаючи зі слів безумця, звернених до «кумира», до кінця сторінки
В іншому рукописі, списку, зробленому писарською рукою, збереглися сліди виправлень Пушкіна, початих, видимо, з метою зм’якшити зазначені йому вираження. Слово «кумир» Пушкін замінив словом «сідок» і в чотиривірші про «померклу Москву» відновив первісний варіант другого вірша («Главою склонилася Москва»). Однак до кінця Пушкін своїх виправлень не довів і зволів відмовитися від друкування повести. «Поема Пушкіна про повінь чудова, але покреслена (тобто покреслена цензурою), і тому не друкується», — писав кн. П. В’яземський А. И. Тургенєву
При житті Пушкіна з «Мідного Вершника» був надрукований тільки уривок «Вступу» під заголовком «Петербург». По смерті Пушкіна повість була надрукована з виправленнями Жуковського, що по-своєму зм’якшило всі спірні місця. Довгий час Росія знала одне зі значительнейших створень Пушкіна тільки в перекрученому виді. Виправлення тексту по справжніх рукописах Пушкіна, почате Анненковим, тривало до останнього часу. Справжнє читання віршів про «кумир» відновлено тільки у виданні П. Морозова 1904 року. Однак деякі вірші тільки в теперішнім виданні вперше з’являються в тім виді, як їх написав Пушкін