«Милий ідеал» Тетяни Ларіній (по романі А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін») Він (Пушкін) перший поетично, відтворив, в особі Тетяни, росіянку жінку В. Г.Бєлінський А. С. Пушкіна-Великий поет і письменник 19 століття.
Він збагатив російську літературу безліччю чудових добутків. Самою головною працею Пушкіна став його роман «Е. О.»На думку Бєлінського, головна заслуга Пушкіна саме в тім, що «він перший поетично відтворив, в особі Тетяни, росіянку жінку».Саме з образа Тетяни Ларіній у російській літературі починається час зображення прекрасних жінок з істинно російським характером. А.С.
Пушкін вклав у цей образ свої подання про жіночий ідеал, Тетяна-Улюблена героїня письменника. Він щиро привязивается до своєї героїні: Простите мені:я так люблю Тетяну милу мою Так само щиро він співпереживає тривогам і розчаруванням Тани: Тетяна, мила Тетяна! З тобою тепер я сльози ллю… Але, проте, автор не прагне створити доконаний образ дівчини: Ні краси сестри своєї, Ні свіжістю її рум’яної Не залучила б вона очей Пушкіна в першу чергу хотів показати внутрішню красу й богатий духовний мир Тетяни Уже з дества в Тетяні було багато такого, що виділяло її серед інших, вона навіть … у сім’ї своєї рідний Здавалася дівчинкою чужий Вона не милувалася до батьків, мало грала сдетьми. Але ляльки навіть у ці роки Тетяна в руки не брала; Про звістки міста, про моди Бесіди з нею не вела З раннього років дівчина відрізнялася мрійністю, замисленістю, замкнутістю, жила особою внутрішнім життям.
Вона знаходила радість у спілкуванні й близькості до природи, в оповіданнях старої няньки, любила зустрічати схід сонця. Вона рано намагалася зрозуміти навколишній світ, але не знаходила відповіді ні в однолітків, ні в старших, тому вона зверталася до книг, а тому що Таня була дуже ніжною дівчиною з тонкою душею, то вона зачитувалася романтичними оповіданнями про любов: Їй рано подобалися романи; Вони їй заміняли все. Але, незважаючи на вплив «обманів Ричардсона й Руссо», Таня залишався простій і щирої, у ній немає кокетства й удавання. Їй дуже близька рідна природа, Тетяна любить міркувати, гуляючи по полях «із сумної думою в очах, із французької книгою в руках».Вона вірить «преданьям простонародної старовини, і снам, і картковим гаданьям, і пророкуванням місяця».
Тетяна-Дитя природи, вона тонко почуває й розуміє її тендітний мир: Тетяна (російська душою, Сама не знаючи чому) З її холодною красою Любила росіянку зиму Книги виховали з дівчині найважливіші на мій погляд почуття-щирість, відкритість, бескористность, вони навчили неї любити. Зачитуючись книгами, дівчина бачила цікавих людей, яких хотіла зустріти в житті. Книжкові герої були зовсім несхожі на навколишню Тетяну людей. І тому, уперше зустрівшись із Онєгіним, таким несхожим на її знайомих, загадковим, усунутим від дрібних турбот юнаків, Тетяна без пам’яті закохується в нього. Письменник правий, коли відзначає, що Таня закохалася в Онєгіна не тому, що довідалася його, а тому, що просто «пора прийшла, вона закохалася».У її свідомості ожили ідеальні герої книжкових романів: У єдиний образ облеклись, В одному Онєгіні злилися Мене вражає її самовідданість, щирість і бескористность у любові: Кокетка судить холоднокровно, Тетяна любить не жартуючи І віддається безумовно Любові, як миле дитя Її любов до Онєгіна — чисте, сильне, глибоке почуття. Тетяна більше не може тримати ці почуття в собі, і вирішується написати лист Онєгіну.
Потрібно було бути дуже сміливою людиною й дійсно сильно полюбити, щоб зважитися на цей крок. Ми бачимо, які щиросердечні борошна й роздирання перенесла дівчина, перш ніж послала лист Євгенію. У листі Таня розкриває Євгенію свою душу, душу жінки, здатної на теперішню, жагучу й гарячу любов. Тетяна вклала в це почуття всю себе, все гарне, що було в ній. Її почуття чисті, наївні й безкорисливі, вона не просить нічого замість, вона просто хоче любити й бути улюбленої. Але у відповідь на зворушливе визнання Тетяна одержує відмову. Мені було дуже кривдно, що у відповідь на таке одкровення Таня почула тільки моралі, докори й слова про те, що Онєгін не створений для щастя, любові й сімейному життю. Ці слова розбили всі її таємні мрії й надії на щастя, убили віру в любов: І мерхне милої Тани младость… На жаль, Тетяна в’яне, Блідне, гасне й мовчить!
Мені здається, Тетяна завжди буде любити Онєгіна, адже, як сказав В. Г.Бєлінський, «Любов для неї могла бути або найбільшим блаженством, або найбільшим нещастям життя, без усякої примирливої середини».І навіть через роки, вийшовши заміж, вона не змінила своєму почуттю. Так, вона повзрослела, стала мудрою, досвідченою жінкою, шановною світською дамою:світло змусило Тетяну жити за своїми законами, навчив її володіти собою й своїми почуттями, але усередині вона залишилася колишньою Таней. Про це вона говорить Онєгіну при останнім поясненні: А мені, Онєгін, пишність ця, Осоружного життя мішура, Мої успіхи у вихрі світла, Мій модний будинок і вечори, Що в них? Зараз віддати я рада Все це дрантя маскараду, Весь цей блиск, і шум, і чад За полицю книг, за дикий сад, За наше бідне житло…
Тетяна настільки ж щиро, як і замолоду, зізнається Онєгіну у своїх почуттях, але відкидає його любов. Але причина цього не в тім, що Тетяна боїться думок світла. Дівчина живе не тільки серцем, але й душею, і не може зрадити й обдурити людини, що вірить їй і любить її. Почуття боргу й честь чоловіка для неї важливіше особистого щастя. Вона ніколи б не змогла побудувати своє щастя на несчастии близької людини: Я вас люблю (до чого лукавити?), Але я іншому віддана; Я буду століття йому вірна».
Тетяна залишилася вірна своїм життєвим принципам, шляхетно пожертвувавши собою заради щастя чоловіка От такий з’являється перед нами Тетяна Ларіна, улюблена героїня А. С.Пушкіна, дівчина, чий образ втілив у собі всі кращі сторони жіночої душі:відданість мрії, щирість у почуттях, силу характеру, вірність в обіцянках, високу моральність і шляхетність. Для мене Тетяна-Ідеал жінки.
И, мені здається, багато дівчин ще будуть захоплюватися самовідданістю, шляхетністю, відданістю й вірністю цієї чудової героїні роману «Е. О.»