Милосердя Д. Гранін затверджує, що милосердя потрібно вживати й вправляти, інакше воно слабшає й атрофируется. Безумовно, у наш час, коли суспільство зовсім майже забуло про взаємодопомогу, ця проблема особливо важлива. Я не можу не погодитися з Д. Граніним у тім, що ми повинні піклуватися онуждающихся. Розвиток милосердя починається в сім’ї із самого раннього дитинства. Саме приклад дорослих формує у свідомості дитини певну модель поводження, і якщо батьки займаються добродійністю, беруть участь у долях нужденних, те ці якості починають проявлятися й у маляти, тільки в спрощеній формі, а при подальшому розвитку особистості формується бажання допомагати в лиху, тобто милосердя. Одержавши саме таке виховання, російська емігрантка Тамара Волконська врятувала не один десяток життів і допомогла вижити багатьом людям у роки війни Але якщо людина вихована в злості й неуцтві, то до чужого горя він ставиться равнодушно. Як, наприклад, герої добутку А.
Н.Островського «Гроза» Тихін і Борис своєю безсердечністю, вихованої «темним царством», де милосердя не тільки не розвивається, а де цьому почуттю взагалі немає місця, довели Катерину до самогубства Зараз мир усе більше й більше стає схожий на «темне царство» А. Н. Островського, де викорінюється моральність. Але все-таки кожний з нас може стати «проміннячком світла в темному царстві», якщо збереже моральність і буде премножити добро.