Ігор Красновский м. Смоленськ
- Одержуєш кредит — ейфорія; повертаєш — абстинентний синдром… Піраньї бізнесу й піскарі бюджету… Твердий бізнес все-таки человечней м’яких угод «по поняттях»… Пацан, ти п’яти-те не распальцовивай!.. Коли верхи ТАК крадуть, то низам гріх не приворовивать?.. Міняю болдинскую осінь на літо олігарха… Побудував особняк на курьих ніжках… Російська економіка — дама нервова: періодично втрачає нагромадження й упадає в колапс… Народні й грошові маси в Росії ніколи не перетиналися й не перетнуться, як паралельні прямі… Мораль для бізнесу — не «блакитна фішка «… Чому в Росії крали, крадуть і будуть красти? Так тому що зручно: вона завжди в імлі… Наносказка про модернізацію Росії… Нашим реформаторам так цикуту совісті підкинути!.. Лантух ліберального трепа традиційно перетворився в рогожку демократії… Батьки російської демократії, на жаль, виявилися імпотентами… Демократію-Те влада народу подарувала, так от про ключі від її забула. Так і живемо з керованою владою демократією… За всіх часів і при всій владі в Росії не був у дефіциті тільки один товар, ціна якому — копійка: це людське життя… У результаті реформ народ виявився «непрофільним активом» держави… Модернизационний клімакс російської економіки… Соціалізм — позашлюбний батько перебудови; фарца — її безпутна мати. Статистика знає всі, крім того, що реально відбувається. Втім, і про це вона знає, але розсудливо умовчує. Що наше життя? «Кульгаючи кінь»… Часи не вибирають: у них живуть і… животіють. Кошмарне питання націоналізму: хто в сім’ї народів батько, хто — мати, а хто — непутящі діти? Похорон — остання й сама витончена помста небіжчика тим, хто їх змушений організовувати… Цвинтар — не крематорій, але й через нього можна запросто опинитися в геєні вогненної… І цвинтарі, на жаль, не вічні… Епітафія — це некрофилия лестощів. Смерть завжди б’є в «десятку», а от життя частенько промащує… Смерть, як не дивно, завжди права. Життя, як ні банально, — завжди помилка… Не змінюйте життя — смерть лише підступна коханка… Білі прапори саванів… Смертельна таємниця життя… Життя в нас така, що по ранках нудить від учорашнього щастя… Всі начебто при нас, тільки от щастя пішло у вільне плавання… Страждав коростою мови… У смог носили марлеві пов’язки. В епідемію грипу будемо користуватися протигазами?.. Чому ж, е-моє, ми лінуємося писати «Е»?! Скасуємо букву «Е» — зробимо таке обрізання російському мату, що він може й не витримати… Без «Е» і їжачок з туману не вибереться… Втратимо букву «Е» — на Новий рік залишимося без ялинки… Втрачу букву «Е» — залишуся без друзів: Алехи, Алени, Сереги. І навіть Ешкин Кіт утече в невідомі далечіні… Російська лінь: навіть дві крапки над «Е» поставити лінь… Хребетне право, бути може, і пішло, але хребетні стовпи суспільства залишилися… Великомучениця домашньої праці… Про розум багато хто починають згадувати лише в стінах божевільного будинку. Та й то — вимушено…
від Ролинс. ру