Мирский Д.: Смоллет, Тобайас Джордж.
-1771] — англійський романіст, родом шотландець. Походив зі збіднілої галузі дворянського роду. Одержав медичне утворення. Потрапив хірургом на військовий корабель. Брав участь у невдалій для англійців операції проти іспанської міцності «Картахени» (Караибское узбережжя), сатирично описаної їм в «Родрик Рондоме». «Р. Рондом» (The Adve), його перший роман, вийшов в 1748 і мав дуже великий успіх. Із цього часу С. присвячує себе цілком літ-ре, пише романи («The Adve), перекладає «Жиль Блаза» [1749] і » Дон-Кихота» [1755], працює над різними компіляціями («History of E). На початку 60-х рр. (з 1762 по 1763) С. редагує «Британця» (The Brite) — орган нової партії «друзів короля», але в боротьбі з такими блискучими супротивниками з «народної партії», як сатиричний поет Черчил і знаменитий агітатор Уилкс, він виявляється дуже незабаром знищеним. Умер С. в Італії, куди виїхав лікуватися; останній його роман «Хамфри Клінкер» (The Expeditio) вийшов посмертно [1771].) і кращому, якщо не вважати «Хамфри Клінкер», романі Смоллет зумів думати виворіт англійського буржуазного прогресу XVIII в. Головне у творчості С. — ці нещадні й «люті» глави в «Родрике Рандоме», де він зображує життя матросів військового флоту, насильницьке вербування, дику сваволю офіцерів, що жахає антисанітарію й т.д. і історію повії, мисс Уильямс. Але ніяких узагальнень, ніяких висновків С. не робить і, вичерпавши запас похмурих вражень своїх «років мандрівок», він у своїх пізніших романах до цих тем уже не вертається
«Родрик Рандом» і «Перегрін Пикл» — украй безформні романи, побудовані за принципом нанизування епізодів у стилі «Жиль Блаза», але без об’єднуючої ідеї.)- богатий парубків, син купця, що став дворянином, — робить безліч мерзенностей і подлостей, до-рие описуються без осуду, але й без усякого замазування, і в той же час увесь час передбачається, що він залишається чудово-шляхетним молодим джентльменом, до-рому треба співчувати. Ця композиційна наївність пояснюється відсутністю ідейного стрижня, отсутствидм послідовного відношення до дійсності. Комічні персонажі необґрунтовано ярки, але яскравість ця переважно зовнішня; методи С., що нагадують методи англійських карикатуристів XVIII в. (особливо Ролинсона), не залишилися без впливу на Диккенса.
«Хамфри Клінкер» різко виділяється з інших романів С. і по виконанню й обробці коштує значно вище. Отут виявився вплив Филдинга й Стерна. Роман написаний у листах і представляє ряд чудово живих комедійних образів, витриманих у набагато менш фарсових тонах, чим у ранніх романах. На відміну від «Родрика» і «Перегріна» роман має й певну ідеологічну установку, консервативну, спрямовану до прославляння аграрія, по суті вже капіталістичного, що множить свої багатства, але що цурається як вульгарної погоні за прибутком, так і всяких неперевірених нововведень. Більше, ніж будь-де, в англійському романі XVIII в. висувається ідея соціального авторитету імущих, їхнього панування над незаможними, — явна ознака загострення соціальних відносин у момент останніх, остаточних експроприаций селянської власності й напередодні французької революції. Хронологічно «Хамфри Клінкер» завершує собою «героїчний» період раннього англійського буржуазного реалізму, початий в 1719 «Робинзоном Крузо». Прямих спадкоємців С. не залишив, але через три чверті сторіччя творчість його зробило сильне на англійський авантюрний роман [ 40-х рр.] — Лівер, Ловер, Мариет — і значною мірою на Диккенса.
Бібліографія: I. Miscella).
II. Hazlitt W., Lectures o