Михайлов А. Д.: Мариво.
(Marivaux), Пьер Карлі де Шамблен де (Carlet de Chamblai) — франц. письменник. Чл. Франц. академії (з 1742). Рід. у сім’ї чиновника, дитинство провів у Риоме й Лиможе. Вивчав право. З 1710 жил у Парижу, де був прийнятий у світські лит. салонах, у смаку до-рих написані його ранні галантно-авантюрні романи «Пригоди***, або Дивні дії симпатії» («Les ave) і «Фарзамон…» («Pharsamo). Рясна данина галантним смакам сполучається в них з пародіюванням манірності й штучності прециозной лит-ри.) М. сильна морально-назидат. тенденція. Наслідуючи Дж. Аддисопу й Р. Стилу, М. изд. журн. «Le Spectateur fra), «Lrsquo;i), «Le Cabi). Зблизившись із Б. Фонтенелем, М. взяв участь в «суперечці про древніх і нових авторів»; у бурлескній поемі «Илиада навиворіт» («Iliade travestie», 1716) і пародійному сатирич. романі «Телемак навиворіт» («Le Teacute;leacute;maque travesti», написаний 1717, изд. 1736) М. висміює прихильників класицизму. Роман «Карета, що застрягла в бруді» («La voiture embourbeacute;e», 1714), що пародіює стиль прециозной літ-ри, свідчить про решит. поворот М. до реалізму. Його вершин М. досяг в 30-е рр., коли створив свої кращі книги: романи «Життя Маріанни» («La vie de Maria) і «Селянин, що вийшов у люди» («Le paysa). У них складна внутр. життя персонажів, розкрите з більшим психологич. майстерністю, показана на широкому обществ. тлі. Герої — вихідці з нижчих класів суспільства — наділені піднесеними почуттями. Осн. думка автора: шляхетність характеру вище шляхетності походження. Поряд з А. Р. Лесажем і А. З М. з’явився творцем жанру реалистич. психологічного роману у франц. літ-ре, вплинувши на Ш. де Лакло, а також на англійського письменника С. Ричардсона.) нар. комедії масок. В 20-е рр. він створив серію любовно-психологич. комедій, присвячених превратностям любові: «Сюрприз любові» («La surprise de lrsquo;amour», 1723), «Подвійна мінливість» («La double i), «Гра любові й случаючи» («Le jeu de lrsquo;amour et du hasard», 1730, рос. пров. 1769) і ін. У цих п’єсах М. домагається психологічно тонкого зображення характерів, але майже зовсім відмовляється від побутової й соціальної характеристики персонажів. Освітить. ідеї й інтерес до соціальної проблематики відбилися в ряді комедій М. 20-х рр., таких, як «Острів невільників» («Lrsquo;icirc;le des esclaves», 1725, рос. пров. 1786), «Острів розуму» («Lrsquo;icirc;le de la raiso) і ін. У любовно-психологич. комедіях 30-х рр. — «Торжество любові» («Le triomphe de lrsquo;amour» 1732, рос. пров. 1957), «Помилкові визнання» («Les fausses co) і ін. — М. більше уваги приділяє питанням моралі, соціальним характеристикам героїв. М. сприяв звільненню франц. драматургії від канонів класицизму, створив новий театр. жанр, вніс у драматургію добірність і інтимність, відому манірність, легкість і ліризм сюжету, образність мови, багатозначність слів і виражень (т.зв. мариводаж). М. вплинув на розвиток франц. драматургії; воно відчувається й в А. Мюссе, і в Ж. Жироду.)OElig;uvres complegrave;tes, v. 1-10, P., 1825-30; Theacute;acirc;tre complet, P., 1955; у рос. пров. — Життя Маріанни, М., 1762; Комедії, вступ. ст. А. Д. Михайлова, М., 1961.
Літ.: Лессинг Г., Гамбурзька драматургія, М. — Л. 1936; Історія зап. — европ. театру, т. 2, М., 1957; Fleury J., Marivaux et le marivaudage, P., 1881; Larroumet G., Marivaux. Sa vie er ses oelig;uvres, 4 eacute;d., P., 1910; Meyer E., Marivaux, P., 1930; Roy Cl., Lire Marivaux, P., 1947; Arla