Між богом і дияволом

Твір по літературі: Між богом і дияволом Романи Федора Достоєвського повідали людству про великі битви за серця й душі людей, про пошуки й падіння, про зречення й знаходження шляхів до істини, добру, красі через борошна й омани лжеидей лжепророків, через страждання щиросердечні, через плутанину понять, хиткість ідейних підвалин, до царства справедливості на землі, мрія про яке невигубне жила внароде. Мир письменника — це саме мир, щось єдина й цілісне, кожна частина якого перебуває в необхідній взаємозумовленості з усіма іншими. І зривання масок з осіб героїв, оголення за ними личин» або виявлення ликів у світі Достоєвського відбувається на всіх рівнях ідейно-образної тканини його добутків. От деякі з таких, непомітних на перший погляд, взаємозв’язків В «Мертвому будинку» чи не єдиний злочинець, у якому автор не бажає відкрити нічого людського, — Газин: «Розповідали теж про нього, що він любив колись різати маленьких дітей, єдино із задоволення». Саме у зв’язку із цим героєм виникає образ «величезного, велетенського павука, з людини величиною». Не випадково цей же образ зв’язаний і із сутністю Ставрогина. «Мені завжди здавалося, — говорить йому Ліза, — що ви заведете мене в яке-небудь місце, де живе величезний злий павук у людський ріст, і ми там все життя будемо на нього дивитися і його боятися». Ставрогин пропонує їй, по суті, «вічність», схожу з тої, про яку в іншому романі міркує Свид-Рнгайлов.

Потрібно помітити, що у Свидргайлова «була якась дивна особа, схоже як би на маску», як і в Ставрогина. Цікаво й зауваження Свидригайлова, що якби йому було дано яким-небудь образом улаштувати «вічність» по своєму розумінню, то він би «так неодмінно навмисно зробив». Газин любив різати дітей «з одного задоволення». З того ж, по суті, задоволення розтлив (убив духовно) і тим самим послужив причиною й фізичним самогубством дитини — Ставрогин. Цей же гріх лежить, видимо, і на совісті Свидригайлова.

Не випадково бачиться йому в ніч перед самогубством маленька дівчинка з особою камелії, як не випадково виникає у зв’язку з його ім’ям образ павука Але вбити дитини в символіці народної свідомості й значить убити в собі все людське, убити в. собі «бога», «продати душу дияволові» (згадаємо «Ніч напередодні Івана Купала» Гоголя). Тут боротьба між «богом» і «дияволом» за душі цих героїв, по суті, завершена. Розкольників адже в стильовому-ідейно-стильовому плані роману теж убивця дитини.

І не випадково й у зв’язку з ним виникає лиховісний образ павука. «Дурниця! — говорить він Соні. — Я просто вбив, для себе вбив, для себе одного, а там чи став би я чиїм-нибудь благодійником або всім життям, як павук, ловив би всіх у павутину й із всіх живі соки висмоктував, мені в ту мінуту однаково повинне було бути!..» Але сама ця фраза вже припускає дві можливості. І вуж у всякому разі, Раскольнйкову претит свидригайловская вічність банки з павуками, він саме нізащо б так навмисно не придумав, хоча його злочин і відкриває для нього об’єктивно можливість такої вічності Примара павука безпосередньо виникає як результат убивства «дитини» — Лизавети. Розкольників усвідомить, що, вчинивши злочин, він і «себе вбив», «принцип убив». Але ж він і сама дитина — «дите» (в ідейно-стильовому, у глибинному змісті роману). «Павук» присмоктався до «дитини», але не вбив його ще до кінця.

Вся подальша боротьба за воскресіння Раскольникова в «метафізичному» плані роману і є боротьба проти «павука» за воскресіння в герої «дитини». Відновити в людині людини — це й значить насамперед (у глибинному ідейно-стильовому плані миру Достоєвського) відновити в людині дитини. У цьому плані представляється досить істотним та зміна, що вніс письменник в остаточний текст роману. Лизаве-Та, по зауваженню одного з героїв, вічно була вагітна, у тому числі й у момент її вбивства. «Її ж потрошили. На шостому місяці була. Хлопчик.

Мертвенький», — говорить куховарка Настасья. Розкольників не міг би не знати про це. Убиваючи Лизавету, він свідомо вбивав би не тільки дитини, що просвічує в її особі, але й реальної дитини, що вже готується до життя, але так би й не успели народитися. А це й була б остання угода з дияволом, підписання угоди про продаж йому душі. Воскресіння Раскольникова було б неможливо. Комусь було б воскрети