Моральні якості людини в оповіданні Чехова «Ионич» Антон Павлович Чехов жив і затворів більше століття назад. Але, незважаючи на це, питання, що зачіпаються Чеховим у його творчості, дотепер актуальні, тому що вони головні за всіх часів — у чому сенс життя, яким повинен бути людина? Розглянемо це питання на прикладі добутку «Ионич». В оповіданні «Ионич» Чехов малює картину життя молодого земського лікаря, що живе й працює неподалік від міста С. Чехов характеризує спочатку жителів цього міста на прикладі самої утвореної сім’ї, сім’ї Туркиних. Дружина пише нікому не потрібні романи, у яких повно того, чого не буває в житті, і які вона потім ховає в шафу. Чоловік вправляється в якійсь своїй мові, виробленій їм у плині років: «недурственно», «большинский», «здрастуйте, будь ласка…» Дочка Катя, Котик грає на фортепіано.
Характеризуючи її гру, Чехов постійно вживає дієслово «ударити», тобто прагне підкреслити її нездатність до гри на піаніно. От це сама утворена сім’я в місті С. Легко уявити собі, що ж являють собою інші жителі міста. І от у Із приїжджає Дмитро Ионич Старців. Спочатку це — енергійний парубок, що повний спраги праці, прагнення пізнати непізнане, жвавого інтересу до літератури, мистецтву. Для нього сенсом життя є праця, лікування хворих, якому він віддає увесь свій час; у нього навіть бувають зайняті свята. Старців перший час намагався заговорити з жителями міста на його теми, що цікавлять, але дуже незабаром зрозумів, що «поки з обивателем сидиш за одним столом або граєш у карти, це недурна й добродушний, загалом, людина, але варто заговорити з ним про що-небудь неїстівному, то він заведе таку філософію, що нічого не залишається робити, як відійти від нього».
Докторові претит вульгарне, бездуховне існування жителів містечка З, але він проте погоджується жити за їхніми законами: він регулярно навідується в клуб, хоча йому там зовсім не цікаво, відвідує сім’ю Туркиних, хоча бачить, що ці люди обмежені й пересічні. Старців не знайшов у цьому суспільстві живого відгуку й сам поступово починає опускатися. Його вже нічого не цікавить, крім грошей. Йому подобається, після роботи придя додому, перераховувати, перебирати грошові купюри. Старцева остаточно засмоктує болото обивательщини, міщанства, тому що він позбавлений внутрішнього протесту проти того життя, що спочатку була так противна йому. І навіть праця, навіть його робота не можуть урятувати його від падіння, тому що робота стала для нього засобом накопичення. І якщо на початку оповідання Старців ходив пішки, те через кілька років у нього з’являється пара коней, а до кінця оповідання в нього вже чудова трійка. Здобуваючи багатство, положення в суспільстві, він втрачає душу. Образом Старцева Чехов протестує проти обивательщини, міщанства, вульгарності, призиває до праці, що повинен, покликаний приносити людині моральне задоволення.
Праця заради грошей не приносить радості. Таким чином, всім своїм життям, всією своєю творчістю Чехов боролася за гарну людину в широкому змісті цього слова, за душу людини, за всі те краще, що є в ньому. «Бережіть у собі людини!» — призивав Чехов. І із цього погляду він близький мені. Трагедія ж «маленької людини» у тім, що всі його устремління спрямовані зовні: слабкий, нерішучою й безпомічний, він першою справою придумує собі зручну й невразливу форму, у якій він — як йому здається — буде почувати себе затишно й безпечно.