Московська Русь в епоху Івана Грозного
Іван IV Грозний вступив на престол трирічним хлопчиком (1533). Сімнадцятилітнім юнаком (1547), уперше в російської історії венчавшись на царство, він почав правити самостійно. У червні того ж року грандіозна пожежа спалил чи не всю Москву; повсталі городяни з’явилися до царя в село Воробйові з вимогою покарати винних. «Страх увійшов у душу мою й трепет у кості мої», — писав пізніше Іван. Тим часом від царя багато чого чекали: роки його малолітства, особливо після смерті матері, Олени Глинской, пройшли в тяжкій атмосфері ворожнечі боярських угруповань, змов і таємних убивств. Життя поставило перед ним складні завдання. Процес створення єдиної Російської держави в основному завершився. Необхідно було його централізувати — створити єдину систему центральних і місцевих органів керування, затвердити єдине законодавство й суд, військо й податки, перебороти успадковані від минулого розходження між окремими районами країни. Стояло здійснити важливі зовнішньополітичні заходи, спрямовані на забезпечення безпеки південних, східних і західних рубежів Росії
Перший період царювання Івана IV — до кінця 50-х рр. — пройшов під знаком діяльності Вибраної ради, кружка найближчих радників і однодумців пануючи — костромського поміщика А. Адашева, князя А. Курбского, митрополита Макария, протопопа Сильвестра, дяка И. Вискова-Того й др. Напрямок перетворень визначалося прагненням до централізації, а їхній дух — скликанням в 1549р. першого в російської історії органа представництва різних соціальних шарів (боярство, духівництво, дворянство, служиві люди й ін.) — Земського собору. Собор 1549 р. історики називають «собором примирення»: бояри клялися підкорятися у всім цареві, цар обіцяв забути колишні образи. До кінця 50-х рр. були здійснені наступні реформи: прийнята новий Судебник (1550), покликаний стати основою єдиної правової системи в країні; скасовані годівлі (порядок, при якому бояри-намісники жили за рахунок засобів, що збираються на їх користь із підвладних територій); знайшла стрункість система державного керування через накази — центральні органи виконавчої влади (Розрядний, Посольський, Стрєлецький, Челобитний і ін.); було обмежене місництво (принцип заняття посад по знатності походження); створене стрілецьке військо, збройне вогнепальною зброєю; прийняте «Укладення про службу», що зміцнила помісну дворянську армію; змінена порядок оподатковування — установлена одиниця оподатковування («соха») і розмір стягуються з її повинностей («тягло»). В 1551 р. Церковний Собор прийняв «Стоглав» — документ, що регулював діяльність церкви й спрямований на уніфікацію (установлення єдності) обрядів
Успіх реформаторських зусиль підкріпили зовнішньополітичні удачі. В 1552р. було завойоване Казанське, а в 1556р.- Астраханське ханства. Наприкінці 50-х рр. визнала свою залежність Ногайская Орда. Істотний територіальний ріст (майже у два рази), безпека східних границь, передумови для подальшого просування в При-Уралье й Сибір були важливими досягненнями Івана IV і Вибраної ради
З кінця 50-х рр., однак, відношення пануючи до планів своїх радників і до них особисто змінилося. В 1560 р. охолодження знайшло форму ворожнечі. Про причини можна тільки догадуватися. Іван IV мріяв про щирий «самодержавстве», вплив і авторитет сподвижників, що мали й до того ж відстоювали власну думку, його дратували. Розбіжності по питанню про Ливонской війну стали останньою краплею, що переповнила чашу: в 1558 р. була оголошена війна Ливонскому ордену, що володів Прибалтійськими землями. Спочатку все йшло успішно, орден розпався, але його землі дісталися Литві, Польщі й Швеції, з якими Росії довелося воювати до 1583 р. До середини 60-х рр. труднощі війни, що почалися, виявилися з усією очевидністю, військова ситуація складалася не на користь Росії-. В 1565 р. Іван Грозний виїхав з Москви в Александровскую слободу, зажадав страти зрадників і оголосив про установу особливої долі — опричнини (від слова «опричь» — поза, крім). Так почалася нова епоха в історії його царювання — кривава й жорстока. Країну розділили на опричнину й земщину, із власними Боярськими думами, столицями, військом. Влада, притім безконтрольна, залишилася при цьому в руках Івана Грозного. Важлива риса опричнини — терор, що обрушився й проти древніх боярських пологів (князь Володимир Старицький), і проти духівництва (митрополит Пилип, архімандрит Герман), і проти дворян, і проти міст (погром у Новгороді взимку 1569/70 р., терор у Москві влітку 1570р.). Улітку 1571 р. кримський хан Дівши-Років-Гирею спалив Москву: опричне військо, що божеволіло в грабежах і розбої, виявило повну військову неспроможність. На наступний рік Іван Грозний скасував опричнину й навіть заборонив уживати це слово надалі.
Про причини опричнини історики давно й запекло сперечаються. Одні схильні бачити в ній втілення маревних фантазій душевнохворого царя, інші, докоряючи Івана IV за вживання невірних засобів, високо оцінюють опричнину як форму боротьби з боярами, що виступали проти централізації, треті захоплюються й засобами, і цілями опричного терору. Швидше за все, опричнина була політикою терору, спрямованого на встановлення того, що сам Іван Грозний називав самодержавст-вом. «А дарувати своїх холопів ми завжди були вільні, вільні були й стратити», — писав він князеві Курбскому, під холопами маючи на увазі підданих
Наслідку опричнини трагични. Ливонская війна, незважаючи на розпачливі зусилля пануючи, мужність воїнів (наприклад, під час оборони Пскова в 1581 р.), завершилася втратою всіх завоювань у Лівонії й Білорусії ( Ям-Запольське перемир’я з Польщею 1582р. і Плюсский мир зі Швецією 1583 р.). Опричнина послабила військову міць Росії. Була розорена економіка країни, для втримання бежавших від насильства й нестерпних податків селян були прийняті закони про заповідні роки, що скасовували правило Юр’єва дня й забороняли селян міняти своїх хазяїв. Убивши власноручно старшого сина, самодержець прирік країну на династичну кризу, що наступив в 1598 р. після смерті його спадкоємця пануючи Федора, що зійшло на батьківський престол в 1584 р. Смуту початку XVII в. уважають віддаленим, але прямим наслідком опричнини