Міфи індіанців Південної Америки Їх було двоє: журавель, що жив в устя ріки, і журавель, що жив у середньому плині. Першого кликали Нижній журавель, другого Серединний журавель Перший прийшов до другого й говорить: Слава твоя, вождь, безмежна, хотілося б познайомитися! У відповідь хазяїн зробила привітний прийом. Він до ранку бовтав з гостем, а наступний день оголосив дружині: Дорога, наш друг іде, збери йому на дорогу поїсти! Дружина приготувала коржі, принесла ананасів, земляних горіхів, листи коки, дику курочку й все це поклала гостеві вкорзину. Перш, ніж пуститися в дорогу назад. Нижній журавель заглянув на берег ріки.
Дружина хазяїна саме встигла вийти на пляж. Вона роздягнулася й стала купатися, а недавній гість міркувати, як би краще розглянути її принадності. Він заліз на перекинутий через ріку стовбур дерева, заточився, звалився у воду й потонув. Дружина побігла розповідати про усім своєму чоловікові.
Серединний журавель виловив тіло, оглянув його й довго сміявся. Потім він пожвавив журавля й запитав: Що трапилося? Нічого, відповів Нижній журавель Він відправився додому й у злості своєї почав готовити Війну Мовець Дерева Один раз два сини Серединного журавля пішли на ріку ловити креветок. Оглянувшись навколо, вони помітили пару хробаків, що влаштувалися на вершині величезного дерева. Хлопчики, звичайно, не знали, що це Нижній журавель відправив нагору по ріці риб, а ті, добравшись до місця, перетворилися вчервей.
Тато, повідомили хлопчики будинку, там на вершині чирви сидять! Серединний журавель пішов подивитися й побачив трьох хробаків. Прийшла дружина, дивиться їх чотири. Прийшли інші родичі хробаків стало шість. Коли зібралися сусіди дерево кишіло хробаками Чого бажаєте, знущалися хробаки, може бути вам це сподобається?
И вони почали обстрілювати індіанців друзками від дерева, змазуючи кінці стріл власним дерьмом. От вам і «мовцем дерево»! Це воно просто так називається, а взагалі всім відомо, що не дерево заговорило, а хробаки Люди отстреливались, однак безрезультатно. Два броненосці спробували зрубати дерево, але були змушені відступити: полчища хробаків, кусючих і некусючих ос, що жалять мурах усіх примушували тікати. Птахи прийнялися клювати комах, але теж не змогли з ними впоратися Так не піде, сказав Серединний журавель. Нам не обійтися без громової палиці!
У чому справа? запитав грім пришедших. Мовцем Дерево долає мене, відповів Серединний журавель. Позич мені твоя зброя! Добре, погодився грім Серединний журавель одержав палицю, але тільки несправжню.
Це була фальшива палиця, вирізана з м’якої й легкої деревини. Син грому стояв поруч і бачив, як смошенничал його батько, однак же промовчав. Але ж мати цього хлопчика нашому вождеві доводиться рідною сестрою!
Серединний журавель повернувся кдереву. Дивися, крикнув він, дивися на палицю й на дзеркало в мене в руках! Зараз тобі наступить кінець! Блиснув спалах, ударив грім, але дерево стояло як ні в чому не бувало Це ти те зібрався мене вбити? посміхнулося мовцем дерево.
І всі хробаки хором розреготалися, знущаючись із нашого вождя. Серединний журавель задумався Ти обдурив мене, грім!
викликнув він возмущенно. Але грім не обертав на нього більше уваги Прийде шукати нашу бабусю дрімоту, що живе у верхів’ях ріки. Нехай вона дасть нам сон, вирішив вождь. До дрімоти підете ви! велів він двом кажанам Бабуся, бабуся! будили кажани, але бабуся спала Тоді вони приклали до її колін листи коки Що ви хочете, дитинки? промурмотала бабуся Сон хочемо, відповідали миші, розповідаючи про минулі події Дам я вам сон, тільки в що ж його загорнути?
У широкий аркуш, у нас він із собою, на! Бабуся дрімота зібрала сон з лівого ока, потім із правого й поклала влист. Якщо кого приспати хочете, учила вона, увійдіть у будинок через задню стінку, тихо наблизьтеся до сидячого й повийте небагато сну йому в потилицю. По дорозі назад кажани засумнівалися: А раптом замість сну бабуся дала яку нибудь дурницю? Вони розкрили аркуш і самі заснули в той же момент.
Навколо все теж заснуло, а сон повернувся кхозяйке. Які неслухняні хлопчики!
покачала головою дрімота Лихо із цими кажанами! викликнув Серединний журавель Тепер за сном полетиш ти, по повітрю доберешся швидко! велів він кометі. Комета роздобула сон, а в наступну мить була поруч із громом. Вона розкрила аркуш і подула грому взатилок. Що те я засипаю, поскаржився грім синові Спи, спи, папочка, відповів синок Отут з’явився Серединний журавель Слухай, племянничек, чи не добудеш ти нам батьківську палицю?
Невже я в рідного батька стану красти? обурився хлопчик Тим більше, що ви мені нічого не дасте, уточнив він, подумавши У відповідь Серединний журавель принесла молодшому грому жертву й того поміняв помилкову палицю на теперішню Раз вуж ти так люб’язний, то допоможи нам ще: нанеси сам удар! Молодший грім погодився. Він блиснув дзеркалом блискавкою, після чого хробаки, оси й мурахи в жаху затряслися Що це, що відбувається? всполошились вони, а син грому тим часом гримнув палицею. Гуркіт оглушив присутніх, хробаки попадали, дерево замовчало.
Грім завдав нового удару дерево розкололося. Одна половина звалилася уздовж річкового берега, на ті землі, де живемо ми індіанці андоке. Інша половина впала в глибину лісу. Листи перетворилися в їстівних жаб, стовбур у камінь піщаник.
Корінь вийшов назовні й перетворився вжабу. У цей момент прокинувся старший грім Де моя палиця, усіх знищу! грізно закричав він Ще чого? відповідав син. Думаєш, я власну рідню захистити не зумію?