Твір по літературі: Моя тема — тема ороссии. Цій темі я свідомо й безповоротно Присвячую своє життя З листа А. Блоку до К. С. Станіславського Росія! Скільки чудових поетів землі росіянці оспівали тебе в прекрасних віршах! Муза Пушкіна, Лермонтова, Некрасова вчила любити Батьківщину, «дієсловом палила серця людей». Великий поет і громадянин Некрасов писав: «Не може син дивитися спокійно на горі матері рідний, не буде громадянин гідний до Вітчизни холодний душею…» Таким же невичерпним любовним почуттям наповнена самобутня творчість А.
Блоку, по праву називане мостом, що зв’язує літературу XIX і XX століть Тема Росії є центральною у творчості поета. Особливо могутньо вона починає звучати в його лірику під час переломних подій початку століття. Звістка про першу російську революцію Блок прийняв із захватом, вона розбудила в ньому почуття кревного зв’язку з народом і свідомість суспільної й творчої відповідальності за долю країни. Його поезія здобуває заряд духовної сили, піднімається до величезної моральної висоти («…через край перелилася захвату творчого чаша, і всі вже не моє, а наше, і з миром затвердився зв’язок»). Правда, згодом, він. як би сумніваючись, запитує: «Русь моя, життя моя, разом ль нам томитися?
» Але Блок уже твердо зрозумів: головне для нього полягає в тім, «щоб бездоріжжя нічна від батьківщини не повело». Поет, що тільки що відчув цей зв’язок, важко переніс революцію 1905 року, ці переживання були вперше виражені Блоком у вірші «Осіння воля», де, звертаючись до батьківщини-матері, поет писав: «Дай притулок ти в далечінях неосяжних! Як і жити, і плакати без тебе!» Блок розуміє: «погано в Росії». Як передчуття кривавих подій і страждань улюбленої Батьківщини звучить: «Христа!
Рідний простір сумний! Знемагаю на хресті! І челн твій чи буде причалений до моєї розп’ятої висоти?- З болем у душі й серці поет викликує: «Росія, убожіючи Росія, мені хати сірі твої, твої мені пісні вітрові, — як слееи перші любові!» Похмура обстановка в Росії ототожнюється поетом з татарською навалою.
Звертаючись до цього миру, Блок затверджує: «не може серце жити спокоєм, недарма хмари зібралися. Доспех важкий, як перед боєм. Тепер твоя година настала. Молися!
» Він бачить «над Руссю далече широка й тиха пожежа». Поетові випало в житті побачити трохи «страшного років» згубної для Росії світової війни, побачити, як «встає заколот». Бури століття, його пробудження, тривога за долю Батьківщини — це і є стрижень прекрасної й великої поезії Блоку. Однак головним у блоковской темі Росії є його прагнення до відновлення країни. Нова, революційна Батьківщина віталася їм як рятування від старого бруду, хаосу, несправедливості.
Все це відбилося в поемі «Дванадцять». Поет тут на стороні народу, він теж жадає істотних змін. «Товариш, гвинтівку тримай, не бійся! Пальнемо-Ка кулею у святу Русь! — у кондову, в избяную, у толстозадую!» Поема «Дванадцять» поєднує всі основні теми блоковской поезії, у тому числі тему Росії. Різко негативно Блок ставиться до всього, що є ознакою старої Росії, що звалився миру: «Коштує буржуй, як пес голодний… і старий мир. як пес безрідний, коштує за ним, піджавши хвіст».
Присвятивши темі Росії своє життя, Блок створив величні, багатоликі й багатобарвні, відчутні, повну життя й рухи картину рідної землі. Широкі поля, гладі нескінченних вод, бездонна лазур неба, плач зимової бури, аромати трав і гроно горобини разом із дзвоном, косими хатами, розбитими дорогами, змученими спинами робітників, що йдуть на фабрику, солдатськими ешелонами, пожежею революції — все це в русі й вигадливому сполученні, у контрастах і протиріччях розкриває Росію. Відчуття й неповторний образ Росії — гарної дівчини, нареченої, коханій, дружини. Блок писав: «ПРО, убожіючи моя країна, що ти для серця значиш? О.
бідна моя дружина, про що ти гірко плачеш?» В іншому вірші: «Об Русь моя! Дружина моя! До болю нам ясний довгий шлях!» Поезія Блоку складна, багатолика, багатоколірна, як саме життя. У поезії Блоку вже не одне покоління знаходить для себе дуже важливе й таємне. учиться любити й поважати свою Батьківщину. Блок вірив, що майбутнє покоління побачить у його поезії насамперед любов і віру в Росію, у торжество в нашій країні добра й волі, що воно почерпне в ній сили для життя: «…
є відповідь у моїх віршах тривожних: їхній таємний жар тобі допоможе жити».