Моя відповідь на питання некрасовских мандрівників. Кому на Русі жити добре Некрасов Н. А

Моя відповідь на питання некрасовских мандрівників Поема «Кому на Русі жити добре» — вершина творчості Н. А. Некрасова. Це добуток про народ, його життя, праці й боротьбі. Воно створювалося чотирнадцять років, але Некрасов так і не завершив його.

Поему цю називають енциклопедією народного життя, тому що в ній поет широко представив картини життя Росії XIX століття, показав ті зміни, які відбулися в країні після скасування кріпосного права. Головна проблема цього добутку сформульована вже в його заголовку — це проблема щастя. У пошуках відповіді на питання, «кому живеться щасливо, привільно на Русі», відправляються в шлях-дорогу сім селян… Кожному, хто зустрічається на шляху, вони ставлять запитання про щастя. Поступово з окремих оповідань «щасливців» складається відповідь на головне питання, з кожною новою зустріччю уточнюється, наповнюється новим змістом розуміння щастя.

Уже на початку поеми намечается, що щастя має не тільки матеріальну сторону. Селяни шукали щасливих не тільки серед багатих і знатних, але й у народному середовищі У главі «Щасливі» уже не тільки мандрівники, але й весь народ шукає «щасливого». Один за іншим на заклик є селяни, їх слухає вся «площа людна». Однак нікого з оповідачів мужики щасливим не визнали: Агов, счастие мужицьке! Діряве з латками, Горбате з мозолями… Народна поголоска привела мандрівників до Матрене Тимофіївни. Повідавши їм про своє життя, Матрена сказала, що вона не вважає себе щасливої. Невипадково своє оповідання вона закінчує так: Ключі від щастя жіночого, Від нашої вільної воленьки, Закинуто, загублені У бога самого! Мені здається, що в міру розвитку сюжету в поемі дається розгорнута відповідь на питання про щастя.

Щастя — поняття багатолике: це й спокій, і честь, і статок, і воля, і почуття власного достоїнства. Кожною людиною щастя відчувається по-своєму. Наприкінці поеми мандрівники переконуються в тім, що немає щасливих серед панів. Але ж вони мають той статок, якого немає в селян! Мужики продовжують шукати «щасливого» у народному середовищі. І у світлі їхніх нових подань про щастя щасливим виявляється Гриша Добросклонов. Немає в нього багатства, спокою, але є шляхетна мета. Григорій твердо знав, «кому віддасть все життя свою й за кого вмре».

Ця мета робить його щасливим, дає йому сили, упевненість всебе. Щоб почувати себе щасливим, на мою думку, треба вміти розуміти не тільки своє життя, але й життя інших людей. Я думаю, що по-справжньому добре живеться тому, хто йде «дорогою честною», хто встав на шлях боротьби за щастя народу.