Моє прочитання повести «Ася» Великий російський письменник Тургенєв Іван Сергійович плив у човні по ріці Рейн повз невелику руїну й побачив двоповерховий будиночок. З вікна нижнього поверху дивилася баба, а з вікна верхнього — висунулася голова гарненької дівчини. Він став придумувати, хто ця дівчина, яка вона, які її відносини до баби. Відразу в човні й зложилася фабула повести, про яку Некрасов озивається так: «…Вона (повість) принадність як гарна. Від її віє щиросердечною молодістю, вся вона чисте золото поезії. Без натяжки довелася ця прекрасна обстановка до поетичного сюжету, і вийшло щось небувале в нас по красі й чистоті». Оскільки ця повість була вигадана, то характер героїв був трохи схематичний. Асечка — гарненька дівчина, у якої життєві обставини залишили слід і зіграли роль у формуванні повноцінної особистості. Вона дуже імпульсивна, екзальтированна, із часто мінливими настроями — «ролями» особа.
Її Ромео — пан Н. Н. — чесний, серце його відкрите всім високим почуттям, але це почуття виривається в процесі думки, думка паралізує почуття. Він потрапив не в провину, а в лихо. Щоб зрозуміти його, потрібно безпосередньо перейти кповести.
Коли 18-літня Ася вперше побачила Н. Н., вона засміялася й утекла. Вона по-справжньому закохала в себе Н. Н., хоча для цього нічого й не робила. Н.
Н. перебував те в переживанні, то в раздумии, те у хвилюванні. Н. Н. постійно підозрював Гагина в неправді.
Але потім він зрозумів, що все правда. Ася кілька разів просила Н. Н., щоб він навчив її як себе потрібно вести, як потрібно розмовляти. Потім Ася розуміє, що закохано в Н. Н. Вона розповідає про цьому Гагину.
Гагин міркує, приходить до Н. Н. і розповідає про це. А напередодні Ася надіслала Н.
Н. записку із проханням про зустріч. Про це Н. Н. вирішує розповісти Гагину й відповісти одкровенням на одкровення. НН на зустрічі починає критикувати Асю й покривати докорами. Я вважаю це нижче достоїнства образити маленького пухнатого курчати — Асю — беззахисна й ніжна істота в ці моменти. Після зустрічі Ася пропадає.
Її знаходять через годину після початку пошуків. Вона лягала спати, а НН хотів зробити їй речення, але Гагин не дозволив зробити цього. На наступний ранок Гагин і Ася виїхали в Кельн, а потім у Лондон і НН ніколи не бачив ні Асю (Ганну Миколаївну), ні Гагина. Добуток показує нам любов і тугу, де все сполучається в непояснених фарбах, воно немов кричить нам: «Не упускайте свій шанс, поки ви молоді! Час летить, нікого не буде чекати» Я повністю підтримую висловлення Чернишевського, і В.
И.Писарєва, які точно помітили характери героїв. А от думка самого письменника: «…Я писав її (Асю) гаряче, ледве не зі слізьми…». Творчість Тургенєва Івана Сергійовича було глибоко продуманим, ліричним і піднесеним.
Яка глибина почуттів, розмах думки! Нам тільки залишається прихилити голову перед творчістю ИС Тургенєва.