«Моє століття забутий…»

«Моє століття забутий…» (Порівняльний аналіз віршів А. С. Пушкіна » чиБроджу я уздовж вулиць шумних…» і «Дорожні скарги») Явище чи стилю не саме складне для вивчення в науці про літературу. Що ж таке стиль? Критик А. В. Чичерин писав: «Стиль — здійснення єдності змісту й форми, ідейність форми

Стиль — категорія естетическая, однаково властивим всім видам мистецтва, властива й життя, і розмовного мовлення, коли вони розглядаються в естетическом плані» Чичерин А. В. Ідеї й стиль. М., 1968]. А от Словник літературознавчих термінів взагалі не дає чіткого визначення стилю, пояснюючи це наявністю різних областей громадського життя й мистецтва, до яких значення слова стиль і додається

При аналізі літературного твору, а особливо поетичного, неможливий тільки лінгвістичний підхід до проблеми стилю. Якби вивчення язикових явищ було тільки лінгвістичним, то це знизило б їх естетическое значення. Вивчення мови письменника або поета — насамперед справа літературознавців

«Самий термін «мова письменника»… одержує двоїсте, коливне застосування й розуміння. З одного боку, у цій мові відшукується й розподіляється по тимі або іншим граматичним і лексико-семантичним категоріям матеріал, що характеризує літературно-язикову систему даної, відповідної епохи, а з іншого боку — ця мова розглядається як мова словесного мистецтва» Виноградов В. В. Про мову художньої літератури. М.

, 1959]. Мова кожного письменника індивідуальний

И от що цікаво: стильові розходження виявляються й у різних добутках одного автора. Це може бути пов’язане з ростом дарування, нагромадженням досвіду, удосконалюванням письменника в області художнього мовлення, адже художнє мовлення, на думку критика В. Кожинова, — «це мистецтво, вона діється художником» Кожинов В. В. Слово як форма образа. У кн.: Слово й образ

М., 1964]. Цікаво простежити стильові відмінності, а іноді й контрасти, у добутках одного письменника, написаних на подібну тему майже одночасно. Такими, на мій погляд, є вірші А. С. Пушкіна, написані в 1829 і 1830 роках. Це елегія » чиБроджу я уздовж вулиць шумних…

» і «Дорожні скарги». Вірш «Дорожні скарги» має одну цікаву особливість. Справа в тому, що Пушкін датував вірш 1829 роком. Тим часом у чернетці є рядка: Иль як Анреп у весняній калюжі, Захлебнуся я в бруді. Знайомий Пушкіна по поїздці на Кавказ генерал-майор Р. Р.

Анреп загинув навесні 1830 року, зайшовши в стані божевілля в драговину болота. Швидше за все, вірш було почато в 1829 році, а дописано в 1830 у Болдіні 4 жовтня (так датований чорновий рукопис), уже після листа до нареченої від 30 вересня, у якому намічені ті ж теми, що й в «Дорожніх скаргах»: «Якщо що й може мене утішити, то це мудрість, з которою влаштовані дорогі звідси до Москви: уявіть собі, окоп з кожної сторони, без канав, без стоку для води; таким чином, дорога є ящиком, наповненим брудом; зате пішоходи йдуть досить зручно по зовсім сухих стежках уздовж окопів і сміються над угрузлими екіпажами… Мій ангел, тільки одна ваша любов перешкоджає мені повіситися на воротах мого сумного замка (на цих воротах, скажу в дужках, мій дядько ніколи повісив француза, un ouhiil, абата Ніколь, яким він був незадоволений)… Мені оголосили, що влаштовано п’ять карантинів звідси до Москви, і в кожному мені оведеться провести 14 днів; порахуйте гарненько й потім уявіть собі, у якому я повинен бути сквернейшем настрої!»Пушкін А.

С. Листа. М.

— Л., 1928.

Т.2]. Таким чином, «Дорожні скарги» можна назвати своєрідним ліричним узагальненням різних і навіть віддалених у часі вражень поета.Самовільна поїздка поета в 1829 році на Кавказ у діючу армію тривала біля п’яти місяців

У цей час Пушкін дійсно випробовує щиросердечну кризу, викликана відмовою матері Н. Н.

Гончаровой видати за нього дочка, доганою Бенкендорфа за самовільну поїздку, і, нарешті, відмовою «найвищого бажання» відвідати Францію або Італію. Коло щиросердечних переживань замикається. Але на момент перебування в Болдіно згода від матері Н. Н. Гончаровой на шлюб з її дочкою їм уже отримано. Тому зводити зміст вірша тільки до відбиття життєвих перипетій поета було б, на мій погляд, помилковим

Деякі дослідники вважають, що ліричний підтекст вірша до наївності простий. Так критик Н. Сумцов писав: «Дорожні скарги», як і всі вірші Пушкіна, багаті фактичним змістом. У цьому вірші ясно виявляються дві частини — заперечення подорожей і вихваляння домашнього життя» Сумцов Н. Ф.

Пушкін. Дослідження. Харків, 1980]. Але, здається, що це занадто наївне й поверхневе пояснення. Життєві обставини не надломили волі Пушкіна: ПРО, ні, мене життя не надоелая жити люблю, я жити хочу…( «ПРО, немає мене життя не набридло»,1936) илино не хочу, про други, умирати;Я жити хочу, щоб мислити й страждати…

(Елегія, 1830) Але повернемося до нашої теми й спробуємо глибше розібратися у внутрішньому значеннєвому підтексті кожного вірша. Відразу можна помітити, яке глибоке філософське узагальнення ховається під тією зовнішньою іронією, що деякі дослідники приймають за чисту монету. «Дорожні скарги» і елегію » чиБроджу я…» зближає насамперед думка про неминучість і визначеність смерті.Цікаво, що обоє вірші композиційно схожі: кожне складається з восьми строф. І деякі з них тематично збігаються, наприклад: И де мені смерть пошле доля?

У чи бої, у мандрівці, у хвилях?Або сусідня долинамой прийме охладелий порох?(» чиБроджу я…») і…Иль у лісі під ніж злодеюпопадуся осторонь, Иль із нудьги околеюгде-нибудь у карантині…

(«Дорожні скарги») Але тематична близькість віршів зовсім не означає збіг ідейно-емоційного змісту й вуж тим більше стилю. В » чиБроджу я…» основна ідея вірша вимагає «парадного», урочистого стилю. Ми звикли називати його високим. Тут життя представляється переходом до чого вічному, абсолютному й, разом з тим, неминучому. Більш того, у першій редакції елегія мала такий початок: чи Кружляюся я в юрбі заколотної,Вкушаю ль сладостний спокій,Але думка про смерть неизбежнойвсегда близька, завжди із мною… Асонанс, що легко виявити в елегії, також допомагає підтвердити й виразити цю філософську ідею

Критик А. Слонимський відзначив, що перша строфа » чиБроджу я…» звучить заунивно: Брожу чи я уздовж Вулиць шумних,Вхожу ль у багатолюдний храм,Сижу ль меж Юнаків божевільних,Я віддаюся моїм мріям…

Така «тужливість» допомагає поринути в атмосферу безвихідності, невідворотності смерті. Думки поета спрямовані лише до одному: «Ми все зійдемо під вічні зводи…» Виникають асоціації з миру природи: Дивлюся ль на дуб відокремлений,Я мислю: патріарх лесовпереживет моє століття забутий,Як пережив він століття батьків… Весь вірш написаний в елегійному тоні, у ньому немає й натяку на іронію, який перейняті «Дорожні скарги». Відповідно до ідейно-емоційного змісту перебувають ритм, інтонація й стиль добутку.Як уже говорилося раніше, стиль — явище надзвичайно складне. Так, критик Б.

В. Томашевский писав про те, що стиль — це відбір синонімів, засобів мови, і він перебуває в прямого зв’язку з ритміко-інтонаційними й ідейно-емоційними особливостями добутку. Чи характерні для елегії » чиБроджу я…» просторічні слова, немає чи «змішання стилів»? Можна із упевненістю сказати, що немає. Поет дивно точно відібрав лексику, так, що кожне слово відповідає духу вірша. Навряд чи у звичайному мовленні хтось із нас скаже: «Я віддаюся моїм мріям».

Ні, ми скоріше виразимося, як в «Дорожніх скаргах». Там ця думка поета передана коротким «знати» («…

На великий мені, знати, дорозі…»).Думка про смерть нагнітається в елегії поступово, і в кожному наступному виразному образі відчувається все більша неминучість кончини. Так, якщо простежити ряд прикметників (епітетів), використаних Пушкіним, відразу можна побачити, як міняється емоційне фарбування як самих слів, так і контексту в цілому. Від шуму й багатолюдності поет приводить нас до думки про вічність: «шумних», «багатолюдний», «божевільних» =&g;»відокремлений», «забутий» =&g;»охладелий», «байдужому», «гробового» =&g;»байдужа», «вечною». Життєвий шлях людини лежить через шаленість (юність), самота (зрілість), забуття (старість) — до труни, де всі «нечутливо», «холодно», це — лише перехід до вічності. Нічого подібного ми не знайдемо у вірші «Дорожні скарги». Тут немає жодного слова, що було б приподнято над рівнем «повсякденного життя», більше того, Пушкін використовує вульгаризми, щоб підкреслити » безшабашно-роздольний» розмах своїх почуттів і емоцій

Зіставляючи вірша, цікаво відзначити, що в обох поет передає рух. Але якщо в елегії » чиБроджу я…» цей рух поетичної думки, шлях до вічності через смерть, то в «Дорожніх скаргах» ми знаходимо підкреслено-повсякденний рух. Якщо в першому вірші воно «буттєве», те в другому — побутове

Хоча не можна заперечувати, що в «Дорожніх скаргах» щоденність «возвишена» звертанням до теми життя й смерті. Саме завдяки наявності своєрідного («буттєвого» або побутового) руху можна зрозуміти, яке саме ідейний зміст вкладає поет у свій вірш. Подання про це може дати порівняння відібраних Пушкіним дієслів. В » чиБроджу я…» це дієслова «броджу», «сиджу», «ходжу», «віддаюся», «дивлюся», «мислю», «уступаю», «зійдемо» і т.

п. Всі вони коштують у першій особі, що підкреслює суб’єктивність, замкнутість, індивідуальність думки поета. А в «Дорожніх скаргах» ми знаходимо зовсім інше: «гуляти», «роз’їжджати», «пішов же», «поганяй», «помишлять». Рух тут більше динамічне, експресивне, яскраве

Дієслова як би відкриті зовні, доступні читачеві, просторечни, вони коштують у невизначеній формі або в другій особі й наказовому способі, що саме по собі спричиняється цю відкритість, незамкнутість.Щоб яскравіше уявити собі цілеспрямованість поета у відборі лексики, цікаво зрівняти одне слово, що у різних контекстах залежно від емоційного навантаження, що воно передає, змінює свій зміст. Дивлюся ль на дуб відокремлений,Я мислю: патріарх лісів… ииль у лісі під ніж злодеюпопадуся осторонь… де Для мами Форум Фордклуба Білорусь: для тих, хто любить Форд і не тільки 🙂