Твір по літературі: Мрія А. П. Чехова про нове життя на сторінках п’єси Вишневий сад П’єса «Вишневий сад» була написана А. П. Чеховим в 1903 році, на рубежі епох. У цей час автор повний відчуття того, що Росія перебуває напередодні величезних змін Як будь-яка людина, Чехов мріяв про майбутнє, про нове життя, що принесе людям щось світле, чисте й прекрасне Саме цей мотив очікування кращого життя звучить у п’єсі «Вишневий сад». Чехів почуває, що старе життя поступово йде, а нова — як тільки зароджується Яким бачив майбутнє Чехов? Про якому будущем він мріяв? Відповісти на ці питання допоможуть герої «Вишневого саду».
Прагнення до нового життя в п’єсі втілюється в образах Лопахина, Ані й Пети Трофимова. Саме про їх я й буду говорити На зміну дворянству, що йде (Гаеву й Раневской), чий «вишневий сад» уже перецвів, приходять нові «хазяї» життя — нові люди в особі купця Лопахина. Образ Лопахина неоднозначний З одного боку, Лопахин у своїх справах керується лише особистими вигодами й міркуваннями. Його голова забитий думками про купівлю й продаж. Він пропонує вирубати вишневий сад, настроїти дач, щоб онуки й правнуки побачили нове життя. Він потрібний суспільству, «як у змісті обміну речовин потрібний хижий звір…». З іншого боку, Лопахин — людина праці.
Він встає «у п’ятій годині ранку» і «працює з ранку до вечора». Лопахин активний, енергійний. Він додає всі зусилля, щоб урятувати вишневий сад від продажів. Адже саме Лопахин радить Раневской здати маєток в оренду, щоб не втратити його. Він постійно дає їй гроші в борг. У Лопахина «тонка, ніжна душа». Йому властиві й доброта, і м’якість. Саме Лопахину належать слова: «Господи, ти дав нам величезні ліси, неосяжні поля, найглибші обрії, і, живучи отут, ми самі повинні б по-справжньому бути велетнями…» Лопахин почуває незручність через те, що купив вишневий сад.
Він говорить: «ПРО, скоріше б це пройшло, скоріше б змінилося як-небудь наше нескладне, нещасливе життя». Лопахин передвіщає нове життя. Може бути, він і є та людина майбутнього, підприємці, що твердо оцінює все, що відбувається навколо. Можливо… Але це не та людина, про яке мріяв Чехов Тоді, бути може, Петя Трофимов? Петя — студент, різночинець, «облізлий пан» і «недотепа», що живе в маєтку Раневской. Він говорить про нове життя: «Уперед! Ми йдемо нестримно до яскравої зірки, що горить там удалині!
Уперед! Не відставай, друзі!» Ці слова породжені глибоким почуттям. Вони сказані захоплено, з пафосом. Трофимов призиває почати нове життя, але для цього потрібно спочатку «надолужити… минуле, покінчити з ним…». Ці слова чисті, світлі й щирі. Але це тільки філософствування, нереалізовані мрії Але в п’єсі є героїня, що захоплюють ці романтичні мовлення Пети.
Це Аня, чарівна, щира дівчина, здатна працювати для того, щоб побачити майбутнє, про яке говорив Трофимов. Аня — це образ весни, нового, світлого майбутнього. Саме вона, як мені здається, втілює чеховську мрію про нове життя. Її тонка, лірична душа здатна перевернути життя. Нехай це небагато наївно й смішно, але Аня зможе дійти разом з усім людством «до вищої правди, до вищого щастя», у неї вистачить сил. І на світі з’явиться новий вишневий сад Тому хочеться разом з Анею сказати: «Прощай, старе життя. Здраствуй, нове життя!..
«