Дія відбувається в Москві, у перше десятиліття реформ Олександра II. Перший акт п’єси — у квартирі, де з матір’ю-удовою живе парубок Єгор Дмитрович Глумів. У ній, по ремарці автора, чиста, добре мебльована кімната
У кімнату входять, продовжуючи почату розмову, Глумів з матір’ю. Глумів говорить їй: «Я весь у вас — розумний, злий і заздрий» і заявляє, що відтепер буде робити кар’єру через знайомства у світлі: «Епіграми убік! Цей рід поезії, крім шкоди, нічого не приносить авторові. Приймемося за панегірики!» Тепер Глумів для себе буде вести щоденник і в ньому писати відверто, що думає про людей, розташування яких домагається
Приходять гусарів Курчаев, знайомий Глумова, з ним Голутвин, людина, що не має занять. Вони зібралися видавати журнал і просять у Глумова його епіграми або щоденник, про яке вже щось чули. Глумів відмовляє. Курчаев, далека рідня Глумову через сановника Нила Федосеевича Мамаева, розповідає Глумову про звичку Мамаева дивитися попусту здавані внайми квартири й при цьому повчати всіх і кожного, і за розмовою накидає на Мамаева карикатуру, приписавши «новітній самовчитель». Її хоче взяти Голутвин. Курчаев не дає: «Все-таки дядько». Вона залишається Глумову. Курчаев повідомляє Глумову, що дружина Мамаева «закохана, як кішка» у Глумова. Курчаев і Голутвин ідуть
У наступному розмові Глумова з матір’ю з’ясовується, що Глумів уже підкупив слугу Мамаева, і Мамаев зараз прибуде дивитися нібито здавану внайми квартиру Глумових.
Є слуга, за ним сам Мамаев. Мамаев нарікає слузі: навіщо той привіз його в житлову квартиру. Глумів пояснює, що, маючи потребу в грошах, хоче із цієї квартири переїхати в більшу, і на здивовані питання Мамаева заявляє: «Я дурний». Той спершу ошелешений, але швидко починає вірити, що перед ним парубок, що жадає рад, повчань і наставлянь
Глумова показує Мамаеву карикатуру Курчаева. Мамаев іде. Приходить Манефа, «жінка, що займається гаданням і пророкуванням». Глумів приймає неї з робленою повагою, дає п’ятнадцять рублів, відсилає пригощатися чаєм і кава, записує в щоденник витрати: на Манефу й три рублі слузі Мамаева. Раптово вертається Курчаев, якому встретившийся по дорозі Мамаев не велів показуватися на очі. Курчаев підозрює Глумова в інтриганстві й говорить йому про це. Вони сваряться. Курчаев іде. «Дядько його прогнав. Перший крок зроблений». Цими словами Глумова закінчується перша дія комедії
У будинку Мамаева хазяїн і Крутицкий — «старий, дуже важливий пан», ремствують на згубність реформ і змін і на своє невміння володіти пером і «сучасним складом». У Крутицкого готовий праця, написаний стилем, «близьким до стилю великого Ломоносова», і Мамаев пропонує дати його Глумову в обробку. Обоє йдуть. З’являються Мамаева й Глумова. Глумова скаржиться на недолік засобів. Мамаева її подбадривает, обіцяючи Глумову своє заступництво. Що вошли Мамаеву Глумова розписує замилування свого сина його розумом. Мамаев, ідучи, обіцяє Глумовой дати «не грошей, а краще грошей: рада, як розпорядитися бюджетом». Мамаевой же Глумова приймається розповідати про те, як закоханий у неї Глумів. Глумова йде. Мамаева кокетує із що вошли Глумовим.
Приїжджає Городулин, «молодий важливий пан». Мамаева просить для Глумова місце, «зрозуміло, гарне», кличе Глумова й залишає його з Городулиним. Глумів заявляє себе лібералом і демонструє красномовність, що захоплює Городулина, що відразу просить допомогти йому приготувати спіч. Глумів готовий написати
Городулина поміняє Мамаев, що приймається вчити Глумова доглядати за своєю дружиною. Глумів залишається з Мамаевой, пояснюється їй у любові й іде
На дачі Турусиной, «багатої вдови, барині з купчих», оточеної нахлібницями, гадальщицами, мандрівницями, Турусина, що тільки що виїхала було в місто, але що наказала повернути екіпаж через погану прикмету, вимовляє своїй супутниці, племінниці Машеньке, за «вільнодумство» і симпатію до Курчаеву. До того ж вона одержала два анонімних листи, що застерігають від знайомства з Курчаевим. Машенька відповідає, що вона «московська панянка» і сперечатися не стане, але нехай тоді тітка й підшукає сама їй нареченого. Машенька йде. У гості заходить живучий по сусідству Крутицкий. Турусина ділиться із Крутицким турботами: як підшукати Машеньке гарного нареченого. Крутицкий рекомендує Глумова й іде. Приїжджає Городулин. Як і Крутицкий, він висміює пристрасть Турусиной до мандрівників і нахлібниць і повідомляє: одна з таких знайомих Турусиной засуджена за шахрайство й отруєння багатого купця. З Городулиним повторюється та ж розмова з тим же результатом. Городулин усіляко рекомендує Турусиной Глумова. І нарешті, замість Городулина з’являється Манефа. Вона отут бажана гостя. Її приймають із пошаною й мовленням її слухають із трепетом. Вона віщає, нахлібниці підтакують. Усе хором передвіщають Глумова як щось уже майже надприродне. Появою Глумова з Мамаевим і обіцянкою Турусиной полюбити його, як рідного сина, дія закінчується
Глумів приносить Крутицкому «Трактат про шкоду реформ взагалі» — обробку думок Крутицкого. Крутицкий задоволений. «Трактат» — гостра пародія на ретроградство. Глумів просить Крутицкого бути посаженим батьком на весіллі й трохи перебирає в догідництві, що й відзначає Крутицкий по ньнього відході
Приходить Клеопатра Львівна Мамаева додатково замовити слівце за Глумова. Взбодрившийся після відходу Глумова старий обрушує на неї архаїчні цитати з улюблених з юності трагедій, бачачи в старіючої Мамаевой ледве не однолітку. Але куди неприятней для неї загублене Крутицким звістка про сватовстве Глумова до Машеньке по любові. «Що її кольнуло. Мабуть от з бабами. Гірше, ніж дивізією командувати», — дивується Крутицкий, дивлячись їй услід.
Глумів будинку записує в щоденник витрати й враження й учить матір, що йде до Турусиной, як піддобрювати й задаровувати її нахлібниць. Раптово є Мамаева. Це незвичайно, і Глумів насторожується. Наступна розмова з нею те підтверджує, то заспокоює побоювання Глумова. Він приймається пояснюватися Мамаевой у своїх почуттях, трохи зловживаючи красномовством, але та перериває його питанням: «Ви женитеся?» Глумів збивається, пускається в пояснення й, як йому здається, більш-менш заспокоює Мамаеву. Дзвінок у дверей. Глумів іде
Прийшов Голутвин. Глумів, сховавши Мамаеву в сусідній кімнаті, приймає його. Виявляється, той, виражаючись сучасною мовою, зібрав на Глумова матеріал і шантажує його: якщо Глумів не заплатить, Голутвин надрукує пасквіль. Рішучим тоном відмовляючи Голутвину, Глумів на ділі коливається, не бажаючи неприємностей через вигідне одруження з Машеньке. Голутвин лізе в сусідню кімнату, допитивается, хто там. Глумів ледве випроваживает його, але потім вирішує наздогнати й все-таки заплатити. У кімнату входить Мамаева, зауважує щоденник, читає про себе самої щось, що приводить її в лють, і несе
Спершу Глумову здається, що він «усе влагодив». Але переконавшись, що щоденник узятий, він вдається у відчай, сварить себе: «Дурну злість тішив. От і надав публіці „записки негідника» їм самим написані».
На дачі, де зібралося все суспільство, Курчаев, розмовляючи з Машенькой про небачені чесноти й успіхи Глумова, говорить: «Ще з ким-небудь іншим я б посперечався, а перед доброчесною людиною я пас ніколи цим не займався». Між доброчесними бесідами з майбутньою дружиною й тещею Глумів домовляється з Городулиним «обробити гарненько» трактат Крутицкого (тобто Глумова ж ) під підписом Городулина й переконує Мамаеву, що жениться з розрахунку. Слуга приносить переданий кимсь пакет. У ньому надрукована стаття «Як виходять у люди» з портретом Глумова й зниклий щоденник. Мамаев читає запису вголос, довідки про витрати на нахлібниць «за те, що бачили мене в сні», гострі характеристики Крутицкого, Манефи, Турусиной (Турусина відразу говорить «усіх прожену» і надає Машеньке повну волю вибору; зважаючи на все, її вибір — Курчаев). З’являється Глумів. Йому віддають щоденник і пропонують «вийти непомітно». Але Глумову вже втрачати нема чого. «Чому ж непомітно», — відповідає він і приймається викривати присутніх уже усно. Суть викриттів: у надрукованій статті немає нічого для них нового. Не настільки насправді дурні Крутицкий і Мамаев, щоб і впрямь не почувати фальші в догідництві Глумова: просто воно їм зручно й приємно. Те ж і з Мамаевой, і з Городулиним. Але й та й інший зненацька зупиняють глумовское красномовство, починаючи відразу ж з ним погоджуватися. Глумів іде. Після паузи все сходяться на тім, що, через час, треба знову його «приголубити». «А вуж це я беру на себе» — фінальна репліка Мамаевой.