Народ в «Капітанській дочці»
Мемуарист пише, що він дожив до царювання імператора Олександра. В 1772 році Гриневу було шістнадцять років. До моменту оповідання йому ис-повнилося п’ятдесят чотири роки. Дійшла вік ме-муариста, його іронічність до самого себе в молодості викликають у читача довіра до його оповідання в цілому. У романі описується велика кількість спостережень автора, що дозволяють скласти мотиви-рованное подання про участь народу в подіях 1772-1774 років
До поняття Народ в «Капітанській дочці» ми відносимо селян, каза-ков, солдат, учасників бунту із цих шарів населе-ния.
Роман А. С. Пушкіна «Капітанська дочка» був опублікований 22 грудня 1836 року в журналі « Совре-Менник». Це був останній добуток, напеча-танное при його житті. Роман є художній-ний ілюстрацією до історії пугачевского бунту 1773-1774 років. У невеликому по обсязі произведе-нии задіяна безліч персонажів. Оповідання ве-дется приблизно в 1810 році від імені мемуари-ста Петра Андрійовича («Андреича») Гринева.
Першим представником цього контингенту в ро-мане з’являється ямщик, у кибитці якого Гринев і Савельич виїхали із Симбірська в Оренбург. Ям-Щик добре знав прикмети погоди, вірно передбачав буран, резонно запропонував повернутися в Симбірськ. Не аналізуючи докладно образ Пугачова, відзначимо по епізоду з бураном, що Пугачов може ориентиро-ваться по зірках; він один із чотирьох уловив у вре-мя бурану запах диму з постоялого двору
Хазяїн постоялого двору, родом яицкий козак, активно цікавиться хвилюваннями у війську в 1772 го-ду, иносказательно (приказками) розмовляє про їх з Пу-Гачевим. Команда лінійного Білогірського гарнізону з-стояла зі ста тридцяти чоловік, не вважаючи козаків. Жителів невеликого гарнізону займають звичайні життєві турботи. «Капрал Прохоров побився в лазні з Устиньей Негулиной за зграю гарячої води», « Ста-Руху, коштуючи на ґанку, кликала свиней…»
Народ в «Капітанській дочці» (в Оренбурзькій губернії) лише недавно визнали «панування російських государів». Автор пояснює «щохвилинні збурювання» тим, що в цих народів «незвичка до законів і цивільної жиз-ні, легкодумство й жорстокість…» Яицкие козаки б-чи самими «небезпечними підданими». Їхнє збурювання строгими мірами генерал-майора Траубенберга було припинено картеччю й жорстокими покараннями. До на-чалу жовтня 1773 року донський козак і розкольник Омелян Пугачов зробив «збурювання в яицких рє-лениях» і взяв кілька фортець. Жорстокість була звичайною прикметою того време-ни. У сімдесятирічного башкирца, учасника бунту 1741 року, що пробрався в міцність «з возмутитель-ними аркушами», не було носа, вух, мови
Слухи про наближення війська Пугачова викликали хвилювання серед козаків у міцності. Напередодні присту-па козаки пішли з міцності й приєдналися до вос- щостали. Відсутність військового досвіду привелася до з-зайвим втратам у заколотників, які наступали толпою. «Картеч вистачила в саму середину юрби». Контратаку, почату комендантом, поддер-жали тільки два чоловіки, а «обробелий гарнізон не рушив». Таке пояснення пасивності солдат гар-низона є недостатнім. Далі ми читаємо, що «жителі виходили з будинків із хлібом і зіллю». «Народ повалив на площу» Кпугачеву.
Пугачов наказував вішати тільки тих, хто від-казивался присягати йому. Жителі й гарнізонні солдати присягнули Пугачову й не засуджували распра-ву над комендантом і Василисой Єгорівною. Коли Пугачов їхав, «народ кинувся за ним». Мемуарист відзначає й погані вчинки повсталих: вони стаскивали чоботи з повішених, грабували офіцерські будинки, пиячили
Цікавий опис простих людей, волею про-стоятельств ставших керівниками повстання. На військовій раді в Пугачова були присутні десять ка-зацких старшин. «Усе обходилися між собою як товариші И не робили ніякого особливого перед-поваги своєму керівникові… Кожний… предла-гал свої думки й вільно заперечував Пугачова». Панас Соколов (Хлопуша) — засланець пре-ступник, три рази бежавший із сибірських рудників.. Він стурбований долею повстання, бачить зв’язок явищ. Він говорить Пугачову: «Ти вуж образив козаків, по-садив дворянина в начальники; не лякай же дворян, страчуючи їх по першій обмові».
У главі IX автор розповідає про вихід Пугачова до народу. Народ зняв шапки. Пугачов став метати пригорщами мідні гроші. Народ «кинувся їх підбирати, і справа обійшлася не без каліцтва». Ця модель поводження людей справедлива ще й сьогодні. Анало-Гичние сцени ми спостерігали на промислові ви-ставках при даровій роздачі яких-небудь полиетиле-нових пакетів. Державна влада круто обходилася з непо-слушними. У главі X говориться про юрбу колодників. Особи людей були спотворені щипцями ката. У додатку («Пропущена глава») описується пліт-шибениця
В умовах громадянської війни «стан усього великого краю- було жахливо».- «Нещастя доходило до краю». Селища розорялися й бунтівниками, і царськими військами. Поміщики ховалися в лісах. Начальники загонів самовладно карали й ми-ловали. У Казані вдома згоріли; уцелела тільки кре-пость. В «Пропущеній главі» ми довідаємося, що були приклади гарних відносин між народом і поме-щиками. У маєтку Гриневих «матінка була обожае-ма селянами й двірськими людьми, панотець… також любимо».
Головними героями роману є Гринев і Пугачов. Описуючи події, у яких вони участ-вуют, А. С. Пушкін зумів влучними і яскравими зорі-совками показати читачеві особливості життя наро-так у важких умовах громадянської війни