Антична культура виросла з міфології, яка була для греків і римлян животворним джерелом матеріальних і духовних цінностей. Міф (від грец. mythos — слово, переказ) — форма суспільної свідомості, що виникла в глибоку давнину. Міфи сприймалися давніми людьми як «таємне» знання, що передавалося від покоління до покоління. Сукупність міфів певного народу називають його міфологією.
За формою міф нагадує казку, але відрізняється від неї тим, що казка завжди сприймалась як вигадка, витвір фантазії, а міф — як дійсність, що була основою розуміння місця людини у Всесвіті. Міфологія стародавніх греків відображає шлях людства до усвідомлення навколишнього світу як світу гармонії. За змістом можна виділити такі основні цикли міфів Еллади: про богів, героїв, аргонавтів, Троянську війну, легендарне місто Фіви тощо. Систематизувати їх почали ще самі стародавні греки — відомі та невідомі поети. Тому, згадуючи той чи інший міф, зазначають конкретний твір, за яким він подається, бо в різних творах наведено різні версії одного й того самого міфу. В античній літературі ми знаходимо міфи про походження світу і богів та боротьбу богів із гігантами й титанами.
Так, про життя богів на Олімпі дізнаємося з поем Гомера «Іліада» та «Одіссея». У грецькій міфології боги відрізняються від людей тим, що вони безсмертні, могутні і здатні творити чудеса. Бог Зевс править усією землею і небом, Посейдон — морем, Аїд — підземним царством мертвих. Міфи цього циклу про богів прийшли до нас із поем грецького поета Гесіода «Теогонія» («Походження богів») і римського поета Овідія «Метаморфози» («Перетворення»). Цикл міфів про героїв — Прометея, Персея, Сізіфа, Тантала, Герак — ла та багатьох інших — учені систематизували за творами видатних грецьких та римських поетів і драматургів («Іліада» та «Одіссея» Гомера, «Прометей закутий» Есхіла та ін.
). Захоплюючі пригоди аргонавтів на чолі з Ясоном у пошуках золотого руна складають наступний цикл міфів. Цей знаменитий похід оспівано в поемі Овідія «Метаморфози», у трагедії Еврипіда «Медея». Фіванський цикл об’єднує міфи про царя Едіпа, Антігону, про невдалий похід Алкмеона та успішний похід Епігонів (нащадків) проти Фів, про загибель Алкмеона, проклятого своєю матір’ю.
Усі ці міфи пов’язані з легендарним «семибрамним» містом Фіви, яке було важливим політичним центром Стародавньої Греції. Троянський цикл міфів своїм корінням сягає у ІІІ—ІІ тисячоліття до н. е. Давньогрецькі співці — аеди та рапсоди — з уст в уста, від покоління до покоління передавали пісні про події легендарного минулого в Іонії, про похід на Трою, або Іліон (звідси назва «Іліади» Гомера).
Ці пісні знала вся Еллада. На їх основі виникали художні твори, де історія набувала рис легенди. Міфи троянського циклу знайшли відображення ще й у трагедіях Софокла, Еврипіда, у поемах римських поетів Вергілія та Овідія. Міфологічною основою Троянської війни стала помста Менелая за викрадення в нього дружини — прекрасної Єлени. У міфі «Єлена, дочка Зевса і Леди» розповідається, що жодна зі смертних жінок не могла зрівнятися з нею красою. Чимало женихів приходило сватати Єлену, але її батько не зважувався віддати дочку за когось із героїв: він боявся, що інші із заздрощів до щасливця почнуть із ним боротьбу і виникнуть великі чвари.
Нарешті хитромудрий герой Одіссей дав пораду Тіндареєві: нехай прекрасна Єлена вирішить сама, чиєю дружиною вона хоче стати. А всі женихи нехай заприсягнуться в тім, що ніколи не здіймуть вони зброї на того, кого вибере Єлена чоловіком, а всіма силами допомагатимуть йому, якщо покличе він їх у біді собі на допомогу. Послухався Тіндарей Одіссеєвої поради. Усі женихи заприсягнулись, а Єлена вибрала одного з них, і цим обранцем був Менелай.
Він і одружився з прекрасною Єле-ною, а після смерті її батька став царем Спарти. Але не відав Менелай, скільки лиха принесе йому шлюб із прекрасною Єленою.
Таким чином, згідно з міфом, війна проти Трої почалася через Єле-ну, яку викрав Парис у Менелая. Отже, краса постає у міфі як найвища цінність. Висновок.
Практично все античне мистецтво — література, скульптура, архітектура — побудоване на відтворенні міфологічних тем, мотивів, сюжетів, образів. Міфологія стародавніх греків стала невичерпним джерелом античної культури. Вона лишилася такою і для митців нових часів.
Опорні слова: міф, міфологія, міфологічний цикл, світогляд, сюжетна основа, міфологічний сюжет.