Твір по літературі: Об русь! Змахни крилами!. Ця тема, мабуть, підходить С. Єсеніну більш ніж якому-небудь іншому поетові. Єсенін оспівав Русь із величезною любов’ю й відданістю людини, що виросли серед російської природи. Все своє дитинство і юність провів він у селянському середовищі, серед сільських пісень, сказань. Все те, що для інших є фольклором, етносом, для Єсеніна — простий людський побут. Мова народу, селян для Єсеніна — його рідний язиц-. Звичайно ж, любов його до Росії, до рідного села виразилася у всіх написаних віршах, які часто називають піснями. Співучість — це характерна риса поезії Єсеніна. Це знову ж відгомін його дитинства, наповненого колисковими, частівками, складеними народом. Часто теми його добутків теж перегукуються з народними мотивами: Ти напувала коня із жмень у приводу, Відбиваючись, берези ламалися впруду.
Я дивився з віконця на синю хустку, Кучері чорні змейно тріпав вітерець… Але головною темою завжди залишається сама Русь. Чи говорить поет про любов, про смуток або віддається спогадам, завжди його образи відображають все исконно російське, тому що й самім Єсеніні — часточка Русі. Він цілком і повністю належить їй: Якщо крикне рать свята: «Кинь ти Русь, живи в раї!» — Я скажу: «Не треба раю, Дайте батьківщину мою». В основному у своїй поезії Єсенін оспівує красу Русі, її велич. Але не забуває й про тяготи народних, у яких жив сам. Важка селянська праця, неврожаї, розбійники, що затаїлися в лісах, постійна бідність і багато чого іншого доставляло чимало тягот і позбавлень селянам Потонуло село у вибоїнах, Заслонили избенки лісу Тільки видно, на купинах і западинах, Як синіють навкруги небеса революція, ЩоНаступила, захопила поета. Всією своєю російською душею повірив він у світле майбутнє й у справедливість, що обов’язково наступить.
Під враженням революції в його поезії з’являються нові рішучі відтінки. Вірш «Иония» своїм складом чимсь перегукується з поезією Маяковського, що також був натхненний революцією. І так само недовго, як і Єсенін. Але спочатку це була сильна віра в те, що Русь «змахне крилами», надія на рятування селян від їхньої тяжкої частки. Могутньо й упевнено затверджує Єсенін свою віру в перемогу народної влади: Я сьогодні рукою упругою Готовий повернути увесь світ… Грозовий розплескалися вьюгою Від плечей моїх вісім крив Але Русь Єсеніна — насамперед її душу, її дивна сутність, що відбивається в полях, дорогах, трійках коней, дзвіночках і всім тім, що непідвласно політиці, війнам, революціям.
Серце Росії зберігається у вічності. Ще Л. Андрєєв розкривав це складне поняття «Небесна Росія», що інтуїтивно почуває Єсенін. Для нього вона — рідна, улюблена сторона, спогад про матір, про будинок. І в той же час, розуміючи велич своєї батьківщини, свого рідного будинку, Єсенін порівнює Русь із величезним храмом, у якому він — один з парафіян: Гой ти, Русь, моя рідна, Хати — у ризах образа… Не видать кінця й краю — Тільки синь ссе очі Як захожий прочанин, Я дивлюся твої полючи А в низеньких околиць Звонно марніють тополі И як гімн, як головна суть його світогляду звучать рядка, які вже цитувалися, — рай не так приваблює поета, як Батьківщина — Свята Русь