Обломів і «обломовщина»
1. Портрет головного героя
2. Обломів і його оточення
3. Любов і лінь
4. «Обломовщина» як загальне поняття
Одним із самих популярних класичних добутків російської літератури можна назвати роман И. А. Гончарова «Обломів». Головний герой цього добутку — Ілля Ілліч Обломів, представник дворянства, інтелігентна, розумна людина, що одержав гарне утворення й припускала присвятити своє життя служінню Батьківщині
Автор докладно описує його зовнішність: «Це була людина середнього росту, приємної зовнішності, з темно-сірими очами, але з відсутністю всякої певної ідеї». Обломів, незважаючи на свою безініціативність, володіє й позитивними якостями: він чесний, дуже добрий і довірливий. Але всі ці нейтральні, мабуть, навіть позитивні риси бліднуть перед основними сторонами характеру Іллі Ілліча: він абсолютно безвладний і схильний віддаватися ліні
Щоб перейти до докладного аналізу поняття «Обломовщина», необхідно спочатку згадати описаний у романі Гончарова «Сон Обломова». У цьому сні Ілля Ілліч подумки переноситься в часи власного дитинства, бачить матір і батька, родову садибу, у якій він виріс, той устояний побут, що не мінявся протягом багатьох лет. У селі час тік розмірено й неквапливо, життя була спокійний і ледачої, хід подій — устояний раз і назавжди. Не випадково при описі життя поміщиків автор часто використовує наступні слова «сон», «мовчання», «спокій», «тиша» і т.п. Саме вони допомагають передати з майже документальною точністю атмосферу, що панувала в поміщицькому будинку. Гончарів і сам виріс у схожій сім’ї, тому всі події, описувані їм, викладені настільки реалистично.
Ілля Ілліч був, по суті, вихований не власними родителями, а самою атмосферою будинку: як типовий російський пан, знатний і богатий, у якого немає ніякої необхідності в турботі про завтрашній день, йому «не потрібно каждодневно трудитися в ім’я хліба насущного». За нього завжди будуть працювати інші, кріпаки й наймані робітники
Подібне виховання принесло свої плоди. У душі Обломова поступово було умерщвлено все живе, природне, і життєва енергія в підсумку поступилася місцем всепоглинаючої ліні, сну й спокою. Ілля Ілліч не прагне до яких-небудь глобальних змін у своєму житті, його тягне самоту, постійний відпочинок у затишному домашньому халаті, на зручному, м’якому дивані, під яким коштують килимові туфлі. До побуту, порядку в кімнаті, інтер’єру він зовсім байдужий: «…По стеклах ліпилася павутина, нагодована пилом; дзеркала… могли служити скрижалями для записування на них по пилу заміток на пам’ять».
Роман «Обломів» унікальний тим, що дії як такого в ньому практично ні, але при цьому розгорнутий сюжет міцно втримує увагу читача. Під докладними, іноді надмірно багатослівними описами побуту, кімнат, одягу й інших незначних подробиць автор приховує дуже динамічними, насиченими подіями «внутрішнє» дія. Ілля Ілліч намагається боротися із проявами життя, які заважають йому відпочивати, і його запеклість поступово росте. Життя продовжує рухатися вперед, не підкоряючись ліні й апатії, і «Обломовщина» зрештою виявляється знищеної прогресом. Обломів же до самого кінця свого життя уникає праці, побутових дріб’язків: «Ах, Боже мій! Торкає життя, скрізь дістає».
Прагнення до ледарства проявляється в кожному його вчинку, кожній свідомій дії. Так, Ілля Ілліч пояснює своєму слузі, такому ж ледачому й апатичному Захарові: «Так хіба я каламучуся, хіба працюю? Здається, подати, зробити їсти кому! Я жодного разу не натягнув собі панчоху на ноги, як живу, слава Богові. Чи стану я турбуватися?» Маючи такий світогляд, неможливо чого-небудь домогтися в житті — можна лише спокійно доживати свій століття
Обломів, далекий від реальної, «практичної» життя, не може постояти за себе, навіть якщо проблема зачіпає його особисті інтереси. Коли спритний шахрай починає обережно розпитувати Іллі Ілліча про його справи, той відверто відповідає: «Послухайте… Я не знаю, що таке панщина, що таке сільська праця, що значить бідний мужик, що богатий; не знаю, що значить чверть жита або вівса, що вона коштує… — Я нічого не знаю!» Можливо, саме під час цього визнання перед Обломовим уперше розкрилася вся трагедія його безпомічного, неприродного положення. Але навіть після цього він не почав ніяких активних дій для виправлення ситуації, що створилася
Але «Обломовщина», як не дивно, починається не із самого Обломова. Вона зароджується в деревеньке Обломовке, де пройшло дитинство головного персонажа роману, і розвивається в «Виборзької Обломовке», де Ілля Ілліч завершив своє безглузде існування. Невід’ємною частиною «обломовщини» є велика кількість людей: кріпак Захар, що проявляє рабську відданість своєму хазяїнові й відверто підтримуючу його позицію, шахраї й пройдисвіти, що прагнуть одержати вигоду від обману наївного пана — Іван Матвійович, Тарантьев, Затертий і др.
Навіть щира й сильна любов Ольги Іллінською, доброї, гарної дівчини, не змогла розбудити Обломова до життя, допомогти йому знайти зміст свого існування. Високі почуття здаються Іллі Іллічу «преважкою школою життя». Він боїться власної недосконалості й тому йде по шляху найменшого опору, вибираючи в якості «прекрасної дами» послужливу й невибагливу Гафію Матвіївну Пшеницину.
Автор підкреслює, що Обломови споконвіків строго дотримувалися стародавніх звичаїв і зберігали древні традиції. Ця особливість передавалася з покоління в покоління, обростаючи утопічними ідеями про гармонічний і взаємовигідний сполучник людини з навколишньою його природою. Але при цьому устояна патріархальність унеможливлює реальне життя в бурхливому сучасному світі. Виконання мрії Іллі Ілліча неможливо через неприборканий рух прогресу. І поняття «Обломовщина» не просто збірна назва, що поєднує коло спілкування Обломова й місце його перебування, але загальне визначення будь-якої відсталості, застою, інертності й ліні