Твір по літературі: Образ антигероя й засоби його створення Головний герой у добутку Н. В.Гоголя незвичайний. Це порожня, незначна людина, що мимо своєї волі виявилася утягнений у цілу черзі подій, піднесений ірреальним збігом обставин Начебто казкова «золота рибка» виконала бажання, але не змогла змінити сутність цього антигероя: хоч царську корону надягни на неписьменну бабу, вона так пустоголовою бабою й залишиться У комедії єдиним чесним героєм є сміх П’єса повна смішних положень, несподіваних ситуацій, комічних помилок, іронічних зауважень, саркастичних характеристик. Навіть сам сюжет комедії будується на тім, що чиновники, перелякані звісткою про приїзд могутнього ревізора, приймають за нього порожнього й незначного Хлестакова Ця помилка у фіналі комедії створює гротескну ситуацію, коли хитрий, грубий і деспотичний городничий сам стає жертвою обману.
Викликають сміх повні неспроможної люті слова городничего про те, що він «шахраїв над шахраями обманював», «навіть трьох губернаторів обдурив». Зал для глядачів тремтить від сміху, а городничий кидає в публіку вбивчу репліку: «Чому смієтеся? Над собою смієтеся!..» Ці слова змушують всерйоз задуматися над тим, що ж спонукує нас так весело сміятися на поданні гоголівської комедії Патріархальна простота провінційних вдач змушує городничего без зайвої дипломатії повідомити чиновників про приїзд ревізора. Забавно слухати при цьому глибокодумна думка самого «освіченої й вільнодумного» людини в місті, Аммоса Федоровича Ляпкина-Тяпкина, що пояснює цей приїзд політичними причинами, тим, що Росія хоче вести війну. Смішно саме зіставлення зовнішньої політики Росії й убогих, дрібних інтересів провінційних, чиновників Розпорядження городничего своїм підлеглим про вживання спішних заходів перед приїздом ревізора відразу дають подання про положення справ у міській лікарні, суді, школах. Скрізь безладдя, бруд, злодійство.
Комедія засобами гумору й сатири відображає російську дійсність епохи реакції, торкаючи всіх головних сторін чиновницького миру. Згадаємо, з якою готовністю й розумінням сприймає поштмейстер прохання городничего «трошки роздрукувати й про читати» кожне лист, що прибуває в поштову контору. Смішні відверті до наївності визнання Шпекина про те, що він розкриває й читає із цікавості чужі листи, які для нього набагато цікавіше й увлекательнее, ніж «Московські відомості». Особливо сподобалися поштмейстер навіть залишає в себе, щоб зараховувати найбільше «грайливі» місця міському суспільству Багато комічних моментів у п’єсі пов’язане з образом Хлестакова, антигероєм, що сам по собі абсолютно нічого не представляє.
Смішно його артистична, натхненна брехня, що різко контрастує з його дійсним незавидним положенням. Забавно слухати оповідання про розкішні обіди, що доставляються з Парижа, від людини, що веде напівголодне існування. Смішно, що, забрехавшись, Хлестаков видає себе за відомого письменника й називає в якості написаного їм роману популярний суспільно-літературний журнал «Московський телеграф». Але смутно, що чиновники шанобливо вислухують його, не помітивши волаючої невідповідності.
Виходить, вони не тільки нічого не читають, але навіть і не знають про те, які журнали видаються в Росії. Це характеризує загальний низький культурний рівень чиновництва, що покликано стояти на стражі законності й порядку, сприяти процвітанню країни, а виходить, мати широкий кругозір. Бреше не тільки Хлестаков, але й всі інші герої п’єси. Намагаючись зробити вигідне враження на мнимого ревізора, городничий з відразою озивається про картярські ігри, на яких він нібито не може вбивати дорогоцінний час. Краще, за його словами, ужити його «на користь державну». Як гірка тут знаменита гоголівська іронія! Якби це дійсно відповідало істині, то зовсім інший було б життя не тільки цього провінційного містечка, але й всій Росії Таким чином, виставляючи на загальний огляд пороки державної бюрократичної системи, втілені в індивідуально змальованих образах представників цієї системи, Гоголь бичує їх своїм нещадним сміхом. Комічне тут ще більш яскраво оттеняет загальну трагічну картину зловживань і злочинів російського чиновництва. І що цікаво — численні антигерої того далекою, часу живі дотепер.
Досить подивитися по телевізорі на чиновників сучасної Державної думи, щоб побачити прототипи незначного Хлестакова, «освіченого» судді Ляпкина-Тяпкина, грубого хабарника городничего, недалеких Хлопових, відповідальних за систему утворення, і багатьох інших