Образ Базарова в романі И. С.Тургенєва «Батьки й діти». «Я хотів зробити з нього особа трагічне — отут було не до ніжностей»,- пише про Базарове в одному з листів до Случевскому 14 квітня 1862 року И. С. Тургенєв Спочатку за задумом автора Базарів — «…не без цинізму, фраз і дійсних здатностей. Нігіліст. Самовпевнений, говорить уривчасто й небагато, роботящий (суміш Добролюбова, Павлова й Преображенський). Живе малим, доктором не хоче бути, чекає випадку. Уміє говорити з народом, хоча в душі його нехтує…
Знає досить багато — енергійний, може подобатися розв’язністю, по суті, бесподобнейший суб’єкт — тому що без усякого ентузіазму й віри… Незалежна душа й гордій першої руки». Прототипом головного героя, Базарова, був молодий провінційний лікар, що вразив письменника розумом і духовної силоміць. Перше наше знайомство з Базаровим відбувається 20 травня 1859 року. Парубок, Аркадій Кірсанов, вертається додому після навчання й привозить із собою погостювати свого приятеля, що представився як «Євгеній Васильєв». Незабаром ми довідаємося, що Базарів — син повітового лікаря й дворянки. Він не тільки не соромиться свого положення в суспільстві, але навіть відкидає своїх дворянських корінь.
«Чорт його знає. Секунд-майор якийсь»,- зі зневагою говорить він про батька своєї матері. По найпершому описі ми бачимо, що Базарів розумний і самовпевнений. Він повністю присвятив своє життя природничим наукам і медицині.
Він визнає за істину тільки те, що можна побачити й пощупати, а всі інші почуття — це «дурниця» і «романтизм». Базарів — затятий матеріаліст, що доходить у своїх переконаннях до крайностей. Він відкидає музику, поезію, живопис, мистецтво взагалі. У навколишній природі він бачить майстерню людини, і не більше того. «Що ж таке Базарів?
»- запитуємо ми словами Павла Петровича Цікаво, що вже опис зовнішності героя говорить нам про неординарність його натури: високий ріст, оголена червона рука, «довга, худа особа із широким чолом, догори плоским, донизу загостреним носом», «більші зеленуваті очі й висячі бакенбарди піскового кольору», особа «пожвавлювалося спокійною посмішкою й виражалася самовпевненість і розум». Ще можна помітити відношення автора до героя — воно не прочитується прямо, але, якщо порівнювати з тим, як іронічно говорить Тургенєв про зовнішність Павла Петровича, то можна помітити деяку повагу й симпатію до настільки незвичайного виду Базарова. Із цього опису можна зробити висновки про Базарове: його червона оголена рука говорить про відсутність франтівства, простоті й «плебействі», а повільність, вірніше, неохотливость дій створює якесь відчуття безтактності, навіть неуцтва У Базарова особливі погляди на життя: він — нігіліст, тобто «людина, що не відмінюється ні перед якими авторитетами, що не приймає жодного принципу на віру, яким би повагою не був оточений цей принцип». Життєве кредо Базарова побудовано на запереченні: «У теперішній час корисніше всього заперечення — ми заперечуємо». Не раз він висловлює свої ідеї: «чималий хімік у двадцять разів корисніше всякого поета», «природа дрібниці…Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник», «Рафаель гроша мідного не коштує», він заперечує навіть любов. Він заперечує й принципи лібералів, і англійський аристократизм, і логікові історії, і авторитети, і парламентаризм, і мистецтво, і громаду із круговою порукою — одним словом, все те, у що вірили ліберали — «батьки». Він сміється над «таємничими відносинами між чоловіком і жінкою», ставить в один ряд слова: романтизм, мистецтво, нісенітниця, гнилизна.
Однак було б невірним затверджувати, що Базарів рубає сплеча, начисто відкидаючи все. Заперечуючи абстрактну науку, Базарів виступає за конкретні, прикладні науки; заперечуючи авторитети заради авторитетів, він зважає на думку «ділових» людей. «Я розділяю майже всі його переконання», — писав Тургенєв про Базарове. Дійсно, багато в чому подібні їхні погляди на навколишню дійсність, на різні суспільні прошарки.
Автора й героя зближають свідоме відношення до життя, постійні пошуки. Для Тургенєва ці пошуки означали прагнення зрозуміти людину, його духовний мир, навчити його бути щасливим. Базарів — талановитий медик. По суті справи, у лікаря та ж ціль, що й у теперішнього письменника. Базарів не прагне покористуватися зі своєї професії. Він воліє безкорисливо лікувати хворих селян, зайнятий експериментом, тому що знає, як мало відомо ще медичній науці Але у відношенні Тургенєва до Базарову позначилася й станова ворожість письменника, його помірковано — ліберальні ілюзії. Будучи затятим прихильником поступового реформаторського перетворення Росії й супротивником усякого насильства (революції), Тургенєв не вірив і не міг вірити в перспективність революційної демократії. От чому автор зробив Базарова почасти трагічним героєм, він позбавив його оптимізму, устремління в майбутнє, віри у світлі ідеали, він, нарешті, зробив його нігілістом І автор, і герой болісно сприймають зло, що діється в Росії, вони намагаються розібратися в його причинах, бачать їх у неправильному пристрої суспільства, шукають засобу викорінювання соціальних лих. Тургенєв бореться за свою правду в романах і статтях.
Його герой невразливий у суперечках, він не йде на компроміси ссовестью. Письменник і персонаж його роману прагнуть говорити правду про життя, їм ненависне марнослів’я. Тонкі психологи, вони почувають найменшу фальш і виражають до неї своє презирство: автор — образотворчими засобами, герой — дією Вони не проводять життя в дозвільних розвагах, більшу частину часу присвячують праці. Тургенєв — автор відомих романів, повістей, п’єс.
Базарів багато працює, крім медицини зайнятий хімією й іншими природничими науками. У своєму Базарове Тургенєв хотів зобразити видатного представника бурхливої епохи, у шторою багато чого його захоплювало, але багато із чим у ній він не погоджувався. Письменник уважав, що Росія рано або пізно піде по «західному» шляху розвитку, він не був прихильником революційного втручання в життєвий плин. Базарів стоїть на позиціях революційної демократії. Він хоче зруйнувати старе, гнівно бичує пороки суспільства.
Крім того, автор і герой — люди різних темпераментів, похилостей Герой Тургенєва суперечливий. Прагнучи переробити суспільство, він егоїстично боїться, що хтось скористається плодами його старань. Тургенєв у цьому змісті «безкорисливіше» Базарова. головна мета письменника — допомогти людям розібратися вжизни. У вчинках Базарова, у способах окреслення його характеру відчувається авторське відношення. Тургенєв явно симпатизує своєму «нігілістові», ставить його вище інших персонажів.
Сила Базарова в його цілеспрямованості, сміливості, широті поглядів, здатності до самоаналізу. Але Тургенєв не може погодитися з огульним запереченням того, що йому так дорого. Подвійність авторського відношення виразилася в суперечливості характеру героя Образ автора, як правило, многограннее образа будь-якого його героя. Особистість письменника розкривається в кожному рядку. Тургенєв був першим письменником, що торкнувся проблему різночинців-демократів.
Від нього залежало, як зобразити ворогуючі сторони, оповідаючи про батьків і дітей Тургенєв проводить свого героя через головне випробування — випробування любов’ю. Розумний і сильний, що виходив із всіх попередніх колізій переможцем, але потерпілий фіаско в любові, наш герой помітно еволюціонує убік скептицизму й песимізму. Потрапивши у владу романтики, що раніше вважав нісенітницею, він поступається багатьма своїми переконаннями й поглядами. Цілком природно, що спочатку Базарів не хоче сам собі зізнатися у своїй поразці. Але як би він не храбрився, йому не вдається стати таким, яким він був до зустрічі з Одинцовій. Після знайомства з нею в Базарове повільно назрівають зміни, супроводжувані внутрішньою боротьбою героя із самим собою. Спочатку він нітрохи не уступає собі: «Це що за фігура?
На інших бабів не схожа», «подивимося, до якого розряду ссавців належить ця особа», «отаке багате тіло. Хоч зараз в анатомічний театр. Перший сорт». Але проходить час. У поводженні Базарова ми можемо спостерігати деяку розгубленість, він не розуміє, що ж з ним відбувається, він не вірить у можливість яких-небудь почуттів.
Він уже не може зберігати звичайну витримку й самовладання, легко дратується. Тургенєв пише: «Настоящею причиною всієї цієї «новизни» було почуття, викликане Базарову Одинцовій, почуття, що його мучило й бісило й від якого він негайно б відмовився із презирливим реготом і цинической лайкою, якби хто-небудь хоча віддалено натякнув йому на можливість того, що в ньому відбувалося». Базарів «з обуренням усвідомлював романтика в самому собі». Він починає оперувати такими поняттями, як краса.
Незважаючи на те, що його любов відкинута, Базарів виходить із цього випробування обогатившим свою душу, себе. Нехай відкриття здатності любити Базарову стало хворобливим і непростим, він стає після цього більше зрозумілим і людяним як для автора, так і для читача У поглядах Базарова можна виявити багато загального з ідеями революціонерів — шестидесятників. Але автор роману в перспективність революційно — демократичного руху не вірив. Він фактично привів свого «революціонера» Базарова наприкінці роману в тупик, позбавив його віри в майбутнє, змусив відмовитися від боротьби. Саме в цьому позначилася позиція Тургенєва. Однак автор не зловтішається над поваленим Базаровим, а, навпроти, жалує його, співчуває йому, чим викликає в читача більшу симпатію до трагічної долі свого героя. Як медик, він перший поставив собі діагноз, але не злякався смерті, а просто упокорився з нею.
Єдине, про що він жалував, це про те, що не встиг досягти своєї життєвої мети Письменник відзначав, що захоплювався Базаровим, а, працюючи над сценою його смерті, плакав ридма. Це були сльози художника, що бачив трагедію величезної людини, у якому відбилася частина його власного ідеалу. Проте, письменник затверджує, що «жагуче, грішне, що бунтує серце» героя билося в ім’я тимчасових, минущих цілей: квіти, що ростуть на могилі Базарова, говорять про «вічне примирення й про життя нескінченної…» Сцена смерті теж символична. Тургенєв виконав свій задум: він змусив Базарова відступити перед любов’ю, перед зневажуваною їм романтикою, перед всесильним життям Роман Тургенєва «Батьки й діти» викликав про себе різні думки й тлумачення. Одні читачі обвинувачували письменника в образі молодого покоління, інші, навпроти, з обуренням дорікали його в низькопоклонстві перед цим молодим поколінням. Але сам Тургенєв уважав Базарова своїм улюбленим дітищем. Він ніколи не видумував своїх героїв, а брав з життя якогось дуже запомнившегося, що зацікавив його людини, і по ходу написання цей новий «тип» обростав тими або іншими характерними рисами. Це був реальний доктор Д.
, списаний майже з натури. «Враження, зроблене на мене цією особистістю, — писав Тургенєв, — було дуже сильно й у той же час не зовсім ясно». Образ народжувався важко й суперечливо, тому що нічого подібного в літературі ще не було. «Мені мріялася фігура похмура, дика, більша, …сильна, злісна, чесна й все-таки приречена на загибель, тому що вона все-таки коштує напередодні майбутнього», — так писав Тургенєв в одному з листів. Основною ідеєю роману Тургенєв уважав торжество демократії над аристократією. Малюючи фігуру Базарова, Тургенєв додав йому різкість і безцеремонність тону не з бажання образити молоде покоління, а тому що бачив у житті подібних людей серед демократів-шестидесятників.
Багато в чому він уважав себе приголосним з Базаровим, але він не бачив реального майбутнього у свого героя, тому й дав йому загинути. Базарів був свого роду перехідний тип до теперішніх революціонерів. Базарів умирає, але ідеї його залишаються в суспільстві, і обов’язково найдеться людина нового покоління, що підхопить їх і втілить їх вжизнь. «Автор проводить свого героя по книзі, послідовно влаштовуючи йому іспити у всіх сферах життя — дружбі, ворожнечі, любові, сімейних узах.
І Базарів послідовно провалюється всюди» («Формула життя», П. Вайль, А. Генис). З листа Тургенєва до А. А. Фету: « чиХотів я вилаяти Базарова або його звеличити?
Я цього сам не знаю, тому що я не знаю, чи люблю я його або ненавиджу! От тобі й тенденція».