Твір по літературі: Образ головного героя Першого розділу знаменитої поеми А. Твардовского «Василь Теркин» були написані й опубліковані в грізному 1942 році. Герой цього добутку — простий росіянин солдат, «звичайний хлопець» — відразу полюбився читачам, став народним героєм. Бійці, що читали поему в окопах і на привалі, під обстрілом і в госпіталях, вірили, що Василь Теркин — не вигадана особа, а теперішній солдат, що побував на передовий, знайомий з нехитрим солдатським побутом, веселий і безжурний Хто, як не Теркин, здатний уплав перебороти темну зимову ріку, вода в якій «навіть рибам холодна»? А Василь, ризикуючи життям, встановлює зв’язок між взводами, які після ворожого обстрілу виявилися на різних берегах. Мужній і витривалий, Теркин навіть після крижаної «лазні» умудряється не втратити почуття гумору: — Дозволите доповісти… Взвод на правом бережу Живий-Здоровий на зло ворогові!
Лейтенант усього лише просить Вогнику туди підкинути Простий і щирий, Василь Теркин не женеться ні за славою, ні за нагородами. Навіть обстріл з повітря не може злякати хороброго бійця. Збиваючи із гвинтівки ворожий літак, Теркин думає про те, що боягузтво не личить солдатові: Ні, боєць, ниць молитися Не годиться на війні! Ні, товариш, зло й гордо, Як закон велить бійцеві, Смерть зустрічай віч-на-віч И хоча б плюнь їй у морду, Якщо все дійшло кінця… На привалі Василь Теркин не тільки може повеселити бійців жартом-примовкою, але й хоробро зіграти на гармоні, нагадавши про будинок, про мирний час Ні ворожа куля, ні тяготи й позбавлення війни не можуть зупинити солдата-визволителя Василя Теркина. У цьому образі втілився безсмертний і безстрашний дух російського народу У глибині рідної Росії, Проти вітру, груди вперед, По снігах іде Василь Теркин. Німця бити йде