Твір по літературі: Образ князівни марьи У романі «Війна й мир» Толстої малює майстерно й переконливо кілька типів жіночих характерів і доль. Рвучка й романтичная Наташа стає в епілозі роману «плідною самкою», осередком материнських життєвих енергій. Гарна, розбещена й екзотично дурна княгиня елен Курагина, що втілила в собі всі достоїнства й недоліки столичного суспільства, княгиня Друбецкая — мати-квочка, юна «маленька княгиня», Ліза Волконська, — ніжний і скорботний ангел оповідання, і, нарешті, князівна Марья, сестра князя Андрія Князівна безвиїзно проживає в маєтку Лисі Гори зі своїм батьком, сиятельним єкатерининським вельможею, засланим при Павлові й з тих пор нікуди що не виїжджають. Її панотець, Микола Андрійович, — людина не із приємних: часто буркотливий і грубий, лає князівну дуркою, зошита шпурляє й на довершення всього педант А от портрет князівни: «Дзеркало відбило некрасиве слабке тіло й худу особу». І далі Толстой немов уражений побаченим: «ока князівни, більші, глибокі й променисті (начебто промені теплого світла іноді снопиками виходили з них), були так гарні, що дуже часто, незважаючи на некрасивість усього особи, очі ці робилися привлекательнее краси Разом із князем Андрієм князівна Марья показана нам у романі як доконаний, абсолютно цільний психологічно, фізично й морально людський тип Одночасно, як і будь-яка жінка, по думці Толстого, вона живе в постійному, несвідомому очікуванні любові й сімейного щастя. Те, що ока — дзеркало душі, загальне місце. Але душу князівни дійсно прекрасна, добра й ніжна.
І це її світлом лучаться очі Марьи. Князівна Марья розумна, романтична й релігійна. Вона покірно переносить ексцентричне поводження батька, його глузування й глузування, не перестаючи нескінченно глибоко й сильно любити його. Вона любить «маленьку княгиню», любить свого племінника Миколи, любить її компаньйонку, що зрадила,-француженку, любить брата свого Андрія, любить, не вміючи виявити це, Наташу, любить порочного Анатоля Курагина. Її любов така, що всі находящиеся поруч підкоряються її ритмам і рухам і розчиняються вней. Толстой наділяє князівну Марью дивною долею. Він реалізує для неї будь-які, самі сміливі романтичні мрії провінційної панянки. Вона переживає зраду й смерть близьких, неї рятує з рук ворогів бравий гусар Николинька Ростов, її майбутній чоловік (як отут не згадати Козьму Пруткова: «Якщо хочеш бути гарним — іди в гусари»).
Довге томління взаємної закоханості й залицянь, і наприкінці — весілля й щасливе сімейне життя Іноді складається враження, що автор добірно й розумно пародіює незліченні французькі романи, які були невід’ємною частиною «жіночого миру» і значно впливали на формування духовного миру російської панянки початку XIX століття. Звичайно, це не пряма пародія. Товстої занадто великий для цього. Особливим літературним прийомом він щораз виводить князівну Марью за межі сюжету. Щораз здраво й логічно вона осмислює будь-яке «романтичне» або близьке до цього сполучення подій. (Згадаємо її реакцію на адюльтер Анатоля Курагина й француженки Бурьен.) Її розум дозволяє їй стояти обома ногами на землі.
Її розвинена романами мрійність дозволяє їй мислити якусь паралельну, другу «романтичну» реальність Її релігійність виникає з її морального почуття, а воно добросердо й відкрите миру Безсумнівно, у цьому контексті привертає увагу її літературна попередниця. Це, звичайно ж, Лизонька з «Пікової дами» Пушкіна. У деяких випадках малюнок їхніх доль збігається до дріб’язків. «Лизавета Іванівна була домашньою мученицею, — пише Пушкін, — вона розливала чай і одержувала догани за зайвий шматок цукру; вона вголос читала романи й винувата була у всіх помилках автора». Як отут не згадати життя князівни Марьи з її батьком у Лисих Горах і в Москві! В образі князівни Марьи набагато менше літературної типовості й набагато більше живої трепетної душі й людської привабливості, чим в інших жіночих персонажів роману. У її долі разом з автором живу участь приймаємо й ми, читачі. У всякому разі, щире задоволення доставляє опис її затишного сімейного щастя з обмеженим, але глибоко коханим чоловіком серед дітей, рідних і близьких