Твір по літературі: Образ маші мироновій у повісті А. С. Пушкіна Капітанська дочка У повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка» зображено безліч яскравих і самобутніх персонажів — мужніх, Рішучих, справедливих. Однак моя увага найбільше залучила Маша Миронова — головна героїня добутку, дочка капітана Миронова Життя Маші проходить у Білогірській міцності, комендантом якої є її батько. Портрет дівчини нічим не примітний: їй біля вісімнадцяти років, вона «круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями, гладко зачесаними за вуха». Мати вважає її «боягузкою», а злісний Швабрин характеризує дівчину як «доконану дурочку».
Однак подальше знайомство показує, що Маша має безліч достоїнств: вона привітна, щира, мила, «розсудлива й чутлива» дівчина. Її рівний характер і привітність не можуть залишити навколишніх байдужими Потрапивши в критичну ситуацію, Маша розкривається з нової сторони. Вона проявляє нечувану стійкість і силу духу, виявившись у руках ненависного Швабрина. Беззахисну дівчину не можуть зломити ні сила, ні погрози, вона готова скоріше вмерти, чим погодитися вийти заміж за нелюбиму людину. Залишившись без батьків, розлучена зі своїм нареченим, Маша вирішується поодинці боротися за своє щастя Довідавшись про арешт Петра Гринева й про обвинувачення його в зраді й зрадництві, вона їде в Петербург із наміром подати прохання государині. Упевнена в невинності улюбленого, вона так просто й щиро розповідає про його відносини із проводирем бунтівників Пугачовим, що залучає на свій бік Катерину П.
«За іменним наказом» Гринева звільняють із висновку, крім того, імператриця береться влаштувати стан осиротілої Маші Я вважаю, що Маша Миронова — одна із кращих героїнь у російській літературі. У ній гармонійно сполучаються ніжність і сила волі, жіночність і рішучість, чуттєвість і розум. Знайомство із цією дівчиною викликає щиру симпатію й розташування. Мені дуже хочеться стати схожої на Машу, тому що я вважаю її ідеалом жінки У повісті «Капітанська дочка» Пушкін намалював яскраві образи. Описуючи вчинки героїв, їхнє відношення до навколишня, їхня зовнішність, передаючи думки й почуття, письменник створює в нас чітке подання про їхні характери, тобто об них внутрішніх якостях Одним з персонажів добутку є Маша Миронова — дочка коменданта Білогірської міцності. Під час першої зустрічі з нею ми бачимо звичайну російську дівчину: «круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями, гладко зачесаними за вуха». Боязка й чутлива, вона боялася навіть рушничного пострілу. Багато в чому її боязкість і стиснення викликані її способом життя: вона жила досить замкнута, навіть самотньо. Зі слів Василиси Єгорівни ми довідаємося про незавидну долю дівчини: «Дівка на виданье, а яке в їй придане?
частий гребінь, так віник, так алтин грошей… із чим у лазню сходити. Добре, коли найдеться добра людина; а те сиди собі в дівках віковічної невестою». Але Маша відмовляє на речення Швабрина стати його дружиною. Чиста, відкрита душа її не може прийняти заміжжя з нелюбимою людиною: «Олексій Иванич, звичайно, людина розумний, і гарного прізвища, і має стан; але як подумаю, що потрібно буде під вінцем при всіх з ним поцілуватися…
Нізащо! ні за які благополуччя!» Шлюб з розрахунку для неї немислимий, виявися вона хоч у самому тяжкому положенні. Махаючи щиро полюбила Петра Гринева. І вона не приховує своїх почуттів, відкрито давши йому відповідь на його пояснення: «Вона без усякої манірності зізналася Гриневу в серцевій схильності й сказала, що її батьки будуть ради її щастю». Однак вона нізащо не погоджується виходити заміж без благословення батьків нареченого. Маші нелегко було віддалитися від Петра Андрійовича.
Почуття її були всі так само сильні, але гордість, честь і достоїнство не дозволяли їй надійти інакше після того, як вона довідалася про незгоду його батьків на цей шлюб Гірка доля чекає дівчину спереду: батьки її були страчені, а неї сховала у своєму будинку попадя. Але Швабрин силою забрал Машу й посадив під замок, змушуючи вийти за нього заміж. Коли ж нарешті приходить довгоочікуваний порятунок в особі Пугачова, дівчину охоплюють суперечливі почуття: вона бачить перед собою вбивцю своїх батьків і в той же час свого рятівника. Замість слів подяки «вона закрила особу обома руками й упала без почуттів». Пугачов відпустив Петра з Машею, і Гринев відправив її до батьків, які добре прийняли дівчину: «Вони бачили благодать божию в тім, що мали випадок дати притулок і обласкати бідну сироту. Незабаром вони до неї искренно прив’язалися, тому що не можна було неї довідатися й не полюбити». Яскраво розкривається характер Маші Мироновій після арешту Гринева. Вона сильно переживала, тому що знала теперішню причину арешту й уважала себе винної в нещастях Гринева: «Вона приховувала від всіх свої сльози й страждання й тим час безперестану думала про засоби, як би його врятувати».
Сказавши батькам Гринева, що «вся майбутня доля її залежить від цієї подорожі, що Вона їде шукати заступництва й допомоги в сильних людей як дочка людини, що постраждав за свою вірність», Маша відправляється в Петербург. Вона рішуче настроєна домогтися звільнення улюбленого, чого б їй це не коштувало. Зустрівшись випадково з імператрицею, але не знаючи ще, хто ця жінка, Маша відкрито розповідає їй свою історію й причини вчинку Гринева: «Я знаю всі, я вам усе розповім. Він для мене однієї піддавався всьому, що осягло його».
Саме в цій зустрічі по-справжньому розкривається характер скромної й боязкої російської дівчини без усякого утворення, що знайшла, однак, у собі досить сили, твердості духу й непохитної рішучості, щоб відстояти правду й домогтися виправдання свого ні в чому не винного нареченого. Незабаром її викликали до двору, де й оголосили про звільнення Петра Андрійовича Прочитавши добуток, ми розуміємо, що образ Маші Мироновій був дорогий і близький авторові. Вона персоніфікує собою, поряд з Тетяною Ларіної, пушкінський ідеал жінки — із чистої, хоч і небагато наївною душею, добрим, чуйним серцем, вірної й здатної до щирої любові, заради якої вона готова йти на будь-які жертви, робити самі сміливі вчинки