Образ Обломова У першу чергу скажу, що Обломов — добре вам відома «мертва душа». Цей тип мертвої душі доведений Гончаровим до парадокса, тобто до протиріччя, коли самим своїм існуванням Обломов суперечить взагалі природі людини й до логічного кінця якимось буде розпад і загибель героя Але це загальне. А цю годину розповім вам: як розкривається образ і де. Після буду говорити як він характеризується. Для початку необхідно провести чітку грань між характеристикою і його розкриттям. На перший погляд завдання досить легке, але це не так. А знаєте чому?
Тому, що цей момент є одним зі складностей роману. А ви задумайтеся над цим самі й зрозумієте, що автор не робить між ними чіткої границі, а тим часом вона потрібна тому, що якщо ви в розкритті образа побачите його характеристику, то у вас зложиться в корені неправильне подання про героя й про автора. Правильно я говорю? Правильно. Це прості істини й проте вони грають вирішальну роль Нарешті, перейдемо до розкриття образа, даному в тексті. Всупереч традиції образ Іллі Ілліча розкривається в його сні. Хочу сказати, що тут Гончаров оригінальний. Адже звичайно літературний образ розкривається в проходженні випробування героєм на людяність.
Простими словами дружбою й любов’ю. Тут же нам показується становлення характеру героя. А якщо ще точніше — середовище в якій Обломов ріс і виховувався. Нам стає відома його мати, що немаловажно: відомо все гарній і погане в людині від матері… Там ще є багато важливого й потрібного, але це ви читали й самі. Я ж вам скажу, що в остаточному підсумку нам стає ясні джерела характеру Обломова. Дозволю собі забігти вперед, сказавши, що «обломовщиною» будуть називати не тільки спосіб життя Обломова, але й світогляд Обломова й усе, що стосується його сім’ї, що повинен сказати вам зовсім справедливо. Далі ми будемо говорити про випробування любов’ю Розуміє такий визнаний прийом Гончаров не міг обійти.
Розкриття вже сформованого Обломова повинне було зробити саме воно. І от як воно це зробило: просто зайвий раз продемонструвала нам глибину падіння Обломова — навіть такий ангел як Ольга не змогла витягтися його. Здавалося — далі тільки розпад і смерть, але фінал виявився не настільки прозаїчний. Це випробування він пережив, переніс так сказати через себе.
Він зрозумів, а скоріше інтуїтивно відчув, що така любов йому не дана: занадто низько він упав, занадто чіпко він тримався за своє «я». Так був порив. Але він швидко висохнув; причини я тільки що назвав. Резюмував я ця справа словами відомої приказки: вище себе він просто, напросто не стрибнув. Доречним тут буде порівняння, більше детальне про яке я буду говорити після, про порівняння : Обломов персоніфікував Русь, а Ольга — реформи Олександра II, коли теж був порив і якийсь час здавався, що Русь почне прогресивно розвиватися, але занадто сильні були ще багатовікові підвалини, не змогла Русь перебороти їх. І вона знайшла тимчасовий притулок, подібно тому, як Обломов знайшов притулок — у другій любові іншого плану, плану того самого притулку. І ще немаловажна деталь: якщо врахувати, що роман був завершений до 1858г, а реформи почалися в 1861г, про результат я вже говорив, то я сміло можу затверджувати, що роман був пророкуванням.
І сподіваюся ви із мною погодитеся От так розкривається образ. Тепер поговоримо об нього характеристиці Гончаров перейняв у Гоголя для характеристики образа такий прийом як уречевлення героя. Для того, що б ви мене легше зрозуміли я буду розповідати й попутно порівнювати уречевлення Гончарова й Гоголя. Приступимося. У Гоголя цей процес був не настільки вигадливим — він просто брав окрему річ, будь те стілець або хата селянина й упредметнював нею її хазяїна. А Гончаров тут оригінальний як ніколи. Подивитеся самі: з речей, що оточували Обломова, він створив тло на якому яскраво виділялися туфлі й халат. Тло цей — занедбаність, повсюдні сліди запустіння такі як: торішня, що валялася газета, шар на дзеркалах і т.д.
Але це всього лише тло, тепер поговоримо про предмети через які прямо охарактеризований образ — це туфлі й халат. Зараз я приведу слова академіка Лебедєва: «Гончаров із пластичною віртуозністю вгадує в предметах характер свого героя» Про що говорять ці слова? Про те, що про уречевлення я говорю не просто так — цей факт мав місце бути. Але перейдемо безпосередньо до двох речей в обох з яких угадується характер героя. Перша річ — туфлі: «довгі, м’які, широкі», ну прямий під стать хазяїнові! І друга річ — халат, більше символичная, на ньому я зупинюся докладніше. Для початку поговоримо про передачу характеру, це ми побачимо в порівнянні: він такий же нерозмірний, у заплатках, що втратив весь свій лиск і невідомо?: чи можна його відновити чи ні?
Але це не все. Халат персоніфікує «обломовщину». Подивитеся: поки Обломов жив у запустінні, він увесь час був у халаті, коли ж під впливом обставин намагається змінити своє життя ця дія пов’язане з халатом: «Це значить, — думав він, — раптом скинути широкий халат не тільки із плечей, але й з душі, з розуму…» І халат був скинутий! Правда не на довго…
Але от настає момент заходу любові. І що йому супроводжувало? — Повернення халата: нова господарка Обломова говорить, що дістала халат із прикомірка, збирається помити його й почиститися Другим прийомом охарактеризовивания Гончаров вибрав порівняння. Рівняється з Обломовим Штольц. Хто такий Штольц ви розуміє знаєте.
Отож: порівняння відбувається коли письменник дає нам історію Штольца — складена вона так віртуозно, що читач сам того не зауважуючи під час читання порівнює його Собломовими. Тепер поговоримо, що ж персоніфікує Обломов. Персоніфікує він криза й розпад кріпосницької Русі. Для того, що б вам зрозуміти це вам потрібно усвідомити, що Обломов не просто «мертва душа» — він останній у ряді «мертвих душ». Ви можете із мною посперечатися: мол останнім буде Плюшкин, адже він… і привести безліч доводів у свою користь. А справді!
На перший погляд він здається більше негативним героєм, ніж добряга Обломов. Але якщо ви піддастеся цьому першому враженню, те це значить, що ви упустили головне в цьому питанні — разом вони символізують застій кріпосницької системи, Плюшкин окремо — негативна дія, а Обломов — лінь і бездіяльність.