Образ Омеляна Пугачова в повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка»
В «Капітанській дочці» А. С. Пушкін звертається до подій селянського повстання 1773-1774 р. на чолі з Омеляном Пугачовим. У цій повісті Пушкіна зумів намалювати яскраву картину стихійного селянського повстання, показати його на широкому національному й соціальному тлі. При цьому він дотримувався переконань, згідно яким у повісті повинна бути «історична епоха, розвинена у вигаданому оповіданні».
Провідник повстання Омелян Пугачов зображений Пушкіним не кровожерливим убивцею, яким показували його історики XVIII-XIX сторіч, а талановитим і сміливим народним вождем. Природні розум, кмітливість, енергійність, які видаються здатності цієї людини сприяли тому, що він очолив селянське повстання. До нього почали стікатися люди з усією країни: і білогірські козаки, і башкири, і татари, і чуваші, і селяни з уральських заводів. Вони поважали Пугачова, довіряли йому у всім
Пугачов жорстоко розправляється з тими, кого він уважає гнобителями селян. Для нього немає гарних поміщиків і представників влади. В особі дворян він бачить тільки ворогів. Тому він так нещадний до капітана Миронову і його підлеглим, хоча це були добрі люди. Але Пугачов пам’ятає й добро, що йому колись зробили. У нагороду за чарку горілки, підняту «вожатому» під час бурану, і за заячий тулупчик Гринев одержує життя. Три рази випробовував долю Петро Гринев, і три рази Пугачов його милував. «Думка про нього нерозлучна була в мені з мислию про пощаду, — говорить Гринев, — даної мені їм в одну з жахливих мінут його життя, і про рятування моєї нареченої…» І дійсно, Пугачов проявляє великодушність, коли звільняє Машу Миронову з рук Швабрина, незважаючи на те, що вона капітанська дочка, і від — пускає Гринева разом з нею. При цьому він карає Швабрина, присуджуючи: «Стратити так стратити, дарувати так дарувати».
При знайомстві з Пугачовим Гринев переконується в тім, що це зовсім не така людина, якою вважали його царські влади. Ще при першій їхній зустрічі, коли Пугачов виступає в ролі «вожатого», Гринева вражає холоднокровність цієї людини. Тоді Гринев бачить «вожатого» як простої людини, зовнішність якого проте здається йому «чудової»: «Він був років сорока, росту середнього, сухорлявий і широкоплечий. У чорній бороді його здалися проседь; живі більші очі так і бігали. Особа його мало вираження досить приємне, але шахрайське» — так описує він зовнішність героя
Пушкіна зображує Омеляна Пугачова не тільки як провідника повстання, але і як простого козака. Мовлення Пугачова наповнена прислів’ями, приказками, іносказаннями, яких людині з іншого середовища не зрозуміти. Він змушує називати себе царем-панотцем, тому що в народі завжди жила віра в «доброго царя». У його відносинах з підлеглими повний демократизм, немає ніякого чиношанування, кожний може вільно заперечити думка свого «государя». «Вулиця моя тісна; волі мені мало. Хлопці мої умничают. Вони злодії. Мені повинне тримати вухо востро: при першій невдачі вони свою шию викуплять моею главою», — з гіркотою усвідомить Пугачов, якого вже не радує владу. Герой розуміє, що він усього лише самозванець. Він почуває свою приреченість і живе тільки надією на майбутнє
І все-таки головне в образі Омеляна Пугачова — це велич і героїзм, що знайшло вираження в символичном змісті казки про орла й ворона. Герой уважає, що краще прожити життя коротку, але гідну, чим жити триста років і харчуватися падлом. Він асоціює себе з орлом, що живе «всього-на-всього тільки тридцять три роки», але зате п’є «живу кров».
Підкреслюючи в Пугачові хоробрість і героїзм, розум і кмітливість, Пушкіна показує в цій людині кращі риси російського національного характеру. Але Пушкіна далекий від ідеалізації Пугачова — провідника селянського повстання. Автор «Капітанської дочки» віддає перевагу реформам перед революцією, він не приемлет кровопролиття. Саме тому ми читаємо в повісті його широко відомими слова, які стали: «Не приведи Бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний!» Розцінюючи пугачевское повстання не інакше, як безглуздий бунт, автор разом з тим не ставив своєю метою показати в повісті лиходійства пугачовців. Він намагався відтворити історію повстання й особистість селянського проводиря, і потрібно відзначити, що цей задум Пушкіна майстерно реалізував.